Друзі, колеги мої рідненькі, виявляється вже йде 10-ий день чемпіонату світу по футболу. Хто небуть це помітив?
Я не про 10-ий день, я про чемпіонат світу. Бо, коли весь світ шукає яскраві моменти гри і насолоджується голами і проривами того ж Мбаппе, ми з Вами кайфуємо від світла, який нам нарешті дали на 2…4 години.
Наприклад, вчора вдалось лише десь з 12-ой хвилини подивитись гру Бразилії з швейцарцями, а потім намагався, матюкаючись про себе, на планшеті з нестабільним інтернетом від Водафона дивитись гру португальців з першими чемпіонами світу.
Подякуємо нашим енергетикам і знову, в котрий раз, проклянемо Крихітку Цахеса, в якого в голові зірвалась різьба разом з різьбою більшості росіян, навіть у тих, кого я вважав своїми друзями і в тих переселенців - емігрантів в росію, з якими я вчився в рідній українській Рівнянській середній школі, що на Кіровоградщині.
З останніх чотирьох ігор киян повністю бачив лише суботню з МХ 1925. Та краще б не дивився. Бо те що бачив футболом назвати не можна. А заміна Ваната на Бєсєдіна - взагалі за межею здорового глузду.
Так я розумію, що не всі пенальті забиваються, я розумію, що в горячці не завжди поцілиш в ворота, навіть з 2…3 метрів (так колись не забивав не тільки Пеле з Марадоною, а й сам Бєсєдін), але я не розумію, того, що крім біготні, бездумних навісів в карний майданчик та хисту Циганкова з Буяльським у Динамо абсолютно немає награних скіллів для подолання насиченого захисту навіть посередньої команди чемпіонату.
Так Динамо мало перевагу, при чому тотальну переагу, але вся ця перевага закінчувалась десь метрів за 16-20 від воріт. А далі - хаос. І суть не навиках окремих футболістів, а суть в тому, що абсолютно відсутні навики конвертації індивідуального хисту в колективну гру. Можна мати надзвукову команду швидкість в перших двох третинах поля, будь ласка. Але вона нічого не стоїть і не дає ніяких дивідентів, якщо падає до швидксті рака в останній третині площі. Розумієте, що справа не в окремих футболістах, а у вмінні команди використовувати індивідуальні таланти окремих футболістів і перетворювати їх командну гру. А цього друзі не видно й не помічається.
Гру Динамо від Луческу вивчили наіть самі лінькуваті тренери. Тому рідко хто намається грати з Динамо в відкритий футбол з піднятим забралом. Захист, автобус, низький блок - це те, що Динамо не вміє долати і це те, чим користуються команди - суперники Динамо.
Це з одного боку. Але з іншої сторони, виявляється, що наше з Вами Динамо не вміє також витримувати тиск на на свої ворота. Подивіться, Динамо програло всім, хто знаходиться вище за нього в турнірній таблиці. Це вирок Динамо від Луческу. І його, здається, бачать всі. Крім самого Луческу і братів Суркісів.
Друзі, у нашого колись легендарного Динамо від легенди залишилась лише назва. Деградація команди продовжується вже більше двох десятиліть, але пам'ять про те Динамо від Маслова, Севідова, Лобановського до сих пір гріє нам душу і подає хоч якісь надії. І все…
Без надії надіємось. Бо душа хоче свята навіть в такі лихі години без світла, води й тепла.
Динамо стало таким же середняком, як і весь чемпіонат України чи, навіть чемпіонат світу.
Душа хоче свята, а отримує СВІТЛО на дві – чотири години. І це, виявляється, куди важливіше, ніж Динамо, мундіаль і навіть Бєсєдін.
А про мундіаль трохи пізніше, якщо буде можливість його побачити.
З повагою,
Скіф.