Запитання президента ФІФА застигло у повітрі. Хтось із членів виконкому чухав потилицю, другі відводили погляд, треті щось гуглили в своїх мобильниках. Нарешті один із адептів Google,японець, підвівся з місця.
У Північній Кореї їдять собак, й ми не можемо віддавати Мундіаль країні, де квітне подібний геноцид.
Хвилиночку-хвилиночку, - перебив колегу представник Еквадору.- Ви не в курсі, що у Венесуелі коїться! У них в джунглях на півдні, біля кордону з Колумбією, живуть два ворогуючі племені - чарута і турача. Коли чарутанці захоплюють турачанське селище, вони уводять із собою усіх місцевих жінок: чи то для шлюбу, чи то для розваг, а може і для обох цілей. А вже якщо турачанці роблять рейд на ворожу територію, то з'їдають усіх полонених чарутанськіх чоловіків. Це і є справжній геноцид з канібалізмом навпіл.
Джанні Інфантіно сплеснув у долоні.
...У Каракасі місцеві футбольні чиновники виділили для президента перекладача, точніше, перекладачку: тендітну жінку років тридцяти п'яти. У неї було довге чорне волосся, смугляве обличчя і трохи розкосі очі. Вона нагадувала Джанні індіанок із американських вестернів, якими президент ФІФА захоплювався в юності. Мабуть тому, в літаку, що прямував на південь країни, він усіляко намагався привернути увагу супутниці: то ніби випадково доторкнувшись її розкішного волосся, то знову ж випадково пестячи її тонку ніжку великим пальцем своєї ноги.
Перекладачка на ці дитячі витівки майже не реагувала, тільки пошепки вичавлювала з себе чомусь тільки іспанською: "Tranquilo" чи "No moleste". Сеньйор Інфантіно не дружив із мовою Сервантеса і Мессі, але зрозумів значення цих слів: "Заспокойся" і "Не займай".
Та у головному селищі племені чарута настрій Джанні поліпшився, коли він побачив чимало красунь, які приязно посміхалися заморському гостю. А вождь привів на урочистий обід одразу вісім чи то дружин, чи то коханок, а може, й тих та інших. У всякому разі у миротворця з ФІФА при вигляді чарутанських (чи колишніх турачанських) одалісок очі наповнилися сльозами, а рот слиною. А ще треба було розрізати і жувати стейк з якогось місцевого звіра, й час від часу кивати головою, слухаючи впів-вуха переклад вождівського спічу. Думав Джанні про інше:"Невже ніхто не підкаже цьому дикуну зробити царський подарунок президентові ФІФА, й поділитися однією з своїх принцес? Ну, не назавжди, бо вдома своя королева чекає, а кілька днів я б залюбки тут провів. Повітря чисте, їжа органічна, і дівчата, схоже, теж органічні. Що ще треба людині для активного відпочинку подалі від цивілізації”?
Перекладачку ж турбували інші думки, особливо насторожували погляди вождя, які він час від часу кидав у її бік. І врешті нахилившись до вуха Джанні, вона прошепотіла:
Джанні волів залишитися, але бізнес для нього був завжди на першому місці. Тому після обіду у чарутанців він вже вечеряв у тубільців з протилежного табору. Щоправда, через перекладачку завчасно попередив нових господарів, що він - вегетаріанець, і щоб нічого, навіть схожого на м'ясо, у меню не було. Тому довелося з ввічливою посмішкою ласувати зеленими несолодкими бананами і гірким листям. Заспокоювало хіба те, що й тамтешній вождь зустрів ідею товариського матчу з щирим ентузіазмом. Він довго й екзальтовано щось говорив, а наприкінці зігнувся в поклоні й шанобливо вказав рукою на гостя з європейського континенту.
Що він каже? - сеньйору Інфантіно жест головного турачанця чомусь не сподобався.
Вони дуже люблять грати у футбол, а замість м'ячів використовують черепи мавп,- перекладачка вперше за час їхнього знайомства посміхнулася.- Якщо ж мавп нема поблизу, то й череп людини підійде. Вождь думає, що якраз ваша голова й відповідає усім турачанським футбольним стандартам.
-Tranquilo! No moleste! - заволав Джанні Інфантіно, витираючи піт із чола. Він схопив із столу мобильник і тремтячими руками набрав номер свого першого віце-президента. -Північна Корея, тільки Північна Корея! Інших варіантів нема й бути не може!
Євген Шрайман
Щоденна газета "Прапор комунізму", стаття "Августо Піночет та людожери світового імперіалізму", 4.12.1980 рік.
Дайте Оскар етай багінє.
Щоденна газета "Прапор комунізму", стаття "Августо Піночет та людожери світового імперіалізму", 4.12.1980 рік.
Во-вторых, не знаю, как это называлось в редакции вашего "Прапору", а вот у не-прапороносцев коммунизма это называется: "Под дурачка косит, спрыгнуть пытается":)
Ну, и в-третьих - в блоге Василия Дудника ты сам пригласил меня к себе в гости, поделиться, так сказать, впечатлениями. Вот я и решил, - впервые, кстати, за весь твой здешний творческий путь - заглянуть и поделиться:) И сделал это, по возможности - максимально доходчиво, ёмко и лаконично.
Новаторских тебе творческих свершений!:)
У нас здесь вообще, образовался, такой себе, прелюбопытный союз Знамени и Прапора!
Дэви Аркадьевич - творил в газете ЦК ЛКСМУ «Комсомольское знамя». Евгений - публиковался в газете Киевского горкома Коммунистической партии Украины "Прапор комунізму" ( позднее - Киевский вестник КПУ ). И, наверное, кто-то может сказать - ну и что, зачем ворошить прошлое? Мог бы сказать, и я, вполне возможно, с этим бы даже согласился, если бы... если бы мы с вами раз за разом не наблюдали, как "профессионализм" и "таланты" знаменосцев Комсомола и прапороносцев Коммунизма не реинкарнировали в новую поросль, помоложе, "профессионалов" и "талантов", вроде той, что сегодня по два-три раза в день каламбурит здесь про Голанские высоты и Фиму из "Ликвидации" - достойные ученики своих Учителей! Правда, эта поросль "профессионалов" выросла уже не на Кобзоне и "Комсомольском знамени", а на сериальном мыле и газете "СПИД-Инфо", но своей крепкой рукой принимают творческое древко "профессионализма" из рук уже дряхлеющих... потому что - Ученики! Потому что - такие Учителя! И это ведь не локальная проблема блогерства, Шурика или журналистики... это проблема государства, где строительство государства оказалось в руках вчерашних секретарей горкомов/райкомов и руководителей региональных ячеек комсомола, а обслуживали их - "литераторы", из числа вчерашних Знаменосцев и Прапороносцев. Но это - уже в сторону...
... а возвращаясь на Шурик... поскольку этим людям нечего возразить по существу, а ответить как-то изобретательно-творчески-нестандартно - они попросту не умеют ( в "Знамёнах" и "Прапорах" этому не учили, а собственных талантов - не хватает ) - то у них остаётся небогатый выбор: бан, игнор или "ярлык антисемита". Поднять национальный вопрос там, где он в принципе - отсутствует! Та же самая, неуклюжая, подмена понятий... ну, вот как Евгений с "Прапора комунізму" спрыгнул на Наполеона и Чингиз-хана :))))
Потому что, какой бы национальности ни был человек - немец, украинец, еврей, испанец или норвежец: если он бездарен - он бездарен; если он конформист - он конформист; если он подхалим - он подхалим, если он творческий китч - он творческий китч:) и т.д. и т.д. и т.д... Всё это, как и многое другое, не имеет национальности, и если я здесь в чём-то неправ - пусть представители великого еврейского народа поправят меня в этом.
Вообщем, как бы закончили эту колонку в "Знамёнах" и "Прапорах": бездарность и непрофессионализм - интернациональны!:))
Как видите, у нас здесь свой Перець:)))
Мира Вам и Добра.
Ещё раз - Новаторских тебе творческих свершений! ( это я попрощался, если что :)