Прощай, король...

Зі смертю Пеле для мене закінчилась та епоха величного чарівництва бразильского футболу, яке зародилось на початку 60-их років минулого століття.

Ми, пацани, всі тоді наряду були або Пеле, або Гаррінчами, як і рідними Каневськими, Лобановськими, Войновими і Базилевичами. Хоч, до речі, на той час ми ні разу не бачили жодного з цих кумирів.

Вперше Пеле і Гаррінчу по ТВ я побачив в липні 1965 року, в знаменитому нині матчі збірних СРСР і Бразилії. Сказати, що вони нас вразили – це нічого не сказати. Вони були мешканці з іншої планети, вони були чарівниками. І це ми бачили по телевізору, який мигтів, тріпотів, сірів, але все ж таки був вікном в світ величного футболу.

Тому провал збірної Бразилії на ЧС-1966 вразив, здивував, але віри в велич селесао не підірвав. Тим більше, що через чотири роки бразильці, яких вів Пеле, в яскравому стилі стали першими трикампеонами. Та збірна, збірна 1970 року, до сих пір сниться не тільки мені, а і всім вболівальниами світу. Впевнений в цьому. Імена Пеле, Жерсона, Рівеліно, Жаірзіньо, однокого Тостао, капітана Карлоса Альберта до сих пір сяють нам, вболівальникам. І сяють яскравіше, ніж Полярна Зоря морякам світу. А уособленням тої команди легенд був король –легенда - Пеле.

Потім був тисячний гол, був «Космос», було завершення футбольної кар’єри, був художній фільм «Втеча до перемоги» (в якому крім Пеле грали Боббі Мур, Казимеж Дейна, Сталоне і інші), були мемуари, що стали азбукою для бразильських дітлахів, був матч на 50-ти річчя і було визнання ФІФА в 2000 році найкращим футболістом ХХ століття. Але було і безліч невдалих прогнозів.

А найкращий гол Пеле для мене – це третій гол в ворота шведів гол 17-ти річного Пеле в фіналі 1958 року.

Гол тут

І ось король вмер. Вмер король, який зробив футбол мистецтвом, вмер Пеле, якого футбол зробив королем.

Не знаю як в кого хто, але в мене також щось вмерло.

Прощай, король!