Після останнього матчу ( з "Оболонню" ) з усіх кутків, мобільників і прасок так званих вболівальників Динамо Київ чути лише ось це:
Мовляв, Динамо не вміло, не вміє і ніколи не зуміє розбивати так звані "автобуси"... Усьо... Можна закривати лавочку і всім розходитись... Звичайно, по Манчестерах, Барселонах, Міланах, бо вони вміють грати.
А ми - ні.Нешановні панікери, зараз я вам покажу, як одна з наймагічніших команд всіх часів і народів розбивала один такий "автобус" (певно, "Ікарус"). Вона його розбивала 75 хвилин. І це була неповторна збірна Бразилії - 1982. А в "автобусі" сиділа - збірна СРСР. До речі, одного з найкращих "розливів": Блохін - Дараселія, Безсонов, Гаврилов, Баль, Шенгелія - Сулаквелідзе, Балтача, Чівадзе, Дем"яненко - Дасаєв.
Так от, ті чарівники круглого як тільки не намагалися здолати той "бас" (справедливості заради, зазначу, що в основному навісами з флангів) - а ніяк. 75 хвилин пройшло в цих безрезультатних спробах - а ніяк! І це, як на мене, найтехнічніша команда в історії! А ви кажете - наші не можуть і не вміють. Але вони не зупинялись, вірили в своє вміння - і нагорода прийшла. Я вибрав найлогічніші моменти, що вели до успіху. Таких моментів було 15 чи 20 за весь матч. Два спрацювали.
Епізод 1.
Епізод 2.
Епізод 3.
Епізод 4.
Епізод 5.
Епізод 6.
Епізод 7.
Епізод 8.
Епізод 9.
Епізод 10.
Тож, розтрощити автобус - не так то й просто. Але рецепт у відео і він простий: це удари з-за меж штрафної.
Так звані знавці воротарського мистецтва, які на воротах жодного разу не стояли, люблять говорити: воротар повинен тримати/ контролювати ближній кут; всі м'ячі в ближній кут - "дураки". Тобто, все що летить в дальній можна із спокійною совістю пропускати, аби в ближній "ганьби не набратися"... Ну і як таке, як Едер виконав, ловити в ближньому? - Там легше було з дальнього потягнути, ніж таке... А коли з лінії воротарської гатять під поперечку в ближній - це теж "дурак"?
Зламувати "автобус" було для Динамо проблемой і в кращі часи а зараз і подавна.
По тому що рахувати панікой.
Кожний сам рахує що таке паніка.
Бражко і Шапаренко до травми? Все? І то - за українськими мірками.
В 97-му: Шевченко, Калитвинцев, Бєлькевіч
В 85-90: Литовченко, Рац, Яковенко, Блохін, Кузнєцов, Баль
Крім того, потрібен не удар заради удару. Коли в штрафному майданчику 8-11 суперників, а атакуюча команда в статиці - велика ймовірність влучити в когось з суперників (або партнерів)
Має бути динаміка - швидке переведення м'яча, аби м'яч взагалі долетів до воріт.
Між іншим, в сучасному футболі через тенденції останніх років 10-15 взагалі небагато майстрів дальніх ударів.
З діючих: Мессі, Роналду, Малиновський (як не дивно, але цифри не брешуть), ТАА...
Можна навіть не так: майстри є, але рідко виконують (наприклад, одна з недавніх феєрій в АПЛ).
Примеров, когда бы сильная и даже очень сильная команда в тех или иных случаях не смогла преодолеть насыщенную оборону соперника, в истории футбола несметное количество. Но все дело в том, что все они были индивидуальными и всякий раз возникали по частным причинам. А вот нынешнее киевское Динамо увязло в "автобусах" на много лет и, что самое главное, абсолютно системно: по причине очень низкого класса игроков средней линии.
Проблема мастерства ударов со средней и дальней дистанции - это общий и опять же системный порок современного футбола. Именно по этой причине футбол скатился к мелким передачам и откатам мяча назад, сильно облегчив защищающейся стороне исполнение прессинга. То есть пресловутые "автобусы" - это глобальная современная тенденция. А во времена тех сборных Бразилии и СССР ее просто не было. И потому "автобусы" той эпохи, возникавшие как исключение из общего правила, никак не "параллелятся" с нынешними.