Ультрас на останній домашній грі цього сезону

Остання домашня гра чемпіонату на стадіоні Динамо. Ніхто не знав чого від неї чекати, другого складу на полі чи розгромної перемоги, напівпорожнього стадіону чи забитих трибун, повернення до старих порядків чи Беркуту при вході на сектор. В принципі все вийшло дуже і дуже непогано, але якось дивно це все. Сектори 20 і 21 цього дня були єдиними, де на вході не було стюардів і не перевірялись квитки. На бігових лише 3 собаки пасли своїх хазяїв і кілька тихарів намагались не виказувати "who is who". На цей матч готувались прапори, і на сектор вони потрапили без проблем. Що ще треба для повного щастя? Здавалось би ось він, рай - сонечко світить, пташки співають, команда забиває... шизій, фанатій, хоч на голові стрибай, та без ложки дьогтю не обійшлось - якась падлюка спиляла болгаркою шест для споукмена, який адміністрація стадіону подарувала фанатам на матч з Шахтарем.

Заряди цього дня були на четвірку, не більше... Намагались підкрутити швидкість звуку, і певний прогрес в цьому напрямку є, та роботи ще непочатий край. Тепер і на секторі Динамо звучить Dela Cavese, свисток був дуже доречним. Початок другого тайму - і на секторах 20-21 місиво з прапорів. Хоч це і трохи соромно визнавати, жодна людина з двіжу не знала напевне скільки стягів біло-сині мають в своєму арсеналі. Як показала інвентаризація в перерві - проблема не стільки в прапорах, скільки у вудках до них, півтора десятки великих полотен так і лишились невикористаними, але і без них сектор виглядав так, що тільки фоткай, та шпалери на робочий стіл штампуй. Була ще тряпочка для клуба, який святкує свої 75, але я думаю вони б не образились, якби їх поздоровити забули.

Гостей з Луцька чоловік 60, розпочали матч досить хорошими зарядами, ніхто не сачкував, заряджали на повну силу. Але після того, як рахунок став не дуже пристойним, гостьовий сектор опустився на свої п’яті точки і мовчки додивлявся матч

Cектори Динамо