Хто ж винен?

Сумно навіть через два дні після жахливої поразки збірної , жовч ще досі так і виливається назовні від побаченого та спогадів. Найдивовижніше, що цю збірну нагородили такими приголомшливими епітетами, що сьогодні можна запитати у тих, хто це писав: А що ви курите, товариші? Хоча можна й інакше запитати: Скільки вам заплатили за це?

Збірна у грі з поляками показала свою слабкість, але наш штаб не зробив висновків, які за нього зробили румуни. І нам чудово продемонстрували, що саме володіння м'ячем мало чого варте, а фанфаронство завжди призводить до такого результату. Тим більше, коли окремі українці зрозуміли, що гра геть чисто програна, почали себе продавати агентам і скаутам, анітрохи не соромлячись, що все це виглядає з боку страшенно непристойно. Не маю нічого проти Реброва, але Реброва футболіста, що стосується Реброва тренера, то тут питань, як кажуть, не на одну пляшку горілки. Тим більше, він ніяк не показав себе тренером реформатором, тактиком та вихователем. І гра його команд нудна, нервова та малорезультативна. Тож від його призначення головним тренерм збірною виграли суперники , розділи з продажу горільчаних виробів та ще аптеки, адже вболівальникам від такого футболу доводиться заспокоювати себе всіма доступними народними засобами.

На мою думку, Україна дуже страждає від засилля дилетантів у всіх гілках влади і футбол не є винятком. Чорт забирай, невже ще не ясно, що хороший у минулому футболіст ніяк не відмінний менеджер, тренер, тощо, коротше, там, де треба головою працювати, знаходяться люди, які звикли ногами діяти. Як би я погано не ставився до Ахметова та його Шахтаря, він реально показав, що за правильної організації та дій в голові можна стати конкурентом Динамо, що і сталось, тим більше, у столичному клубі продовжують думати ногами й досі. Невже в АФУ щось змінилося? Та ні, всі як і раніше одного профана змінюють на іншого, думаючи, що це змінить усі футбольні справи. Зміни будуть, але тільки в особистому житті деяких товарішів. Нагадую, що головним тренером збірної призначають свого колегу з нападу, навіть не намагаючись дізнатися про його погляди на футбол, проаналізувати досягнення його команд , що він пропонує зробити для збірної, а просто влаштувати вдало свого товариша, колись непоганого нападаючого, але як тренера так собі . І все вийшло, крім одного - гра збірної ніяк не тішить, вона нестерпно повільна, важка, нудна і завжди нервова. А результати теж засмучують, адже найчастіше перемоги на жилах, а гра ніяка, точніше, вона з минулого століття і так мало хто грає сьогодні. Отже, поразку румунам потрібно розуміти не як дрібний випадковий епізод нашого вітчизняного футболу, а як запрограмований результат від дій керівників улюбленої гри мільйонів в Україні . Закон життя працює на повну силу: "Як ви до нас, так і ми до вас! "Цей бумеранг прилетів, коли ніхто не чекав, але він не міг не повернутись до тих, хто вважає себе футбольним Богом , думає, що всі його дії правильні , а минуле все пробачить. Ні, не пробачить... Перша ластівка вже прилетіла.