Тренерська майстерність чи "крест животворящий"

Спостерігаючи за командою Шовковського з’являється стриманий оптимізм , що нарешті з’явився тренер, майстерність якого дозволяє якісно, в кращий бік змінити гру команди, при цьому фактично не змінюючи склад команди. Пам’ятаю як один плодовитий блогер захищав Луческу , говорив що немає сенсу змінювати тренера бо тренер не при чому, просто клас гравців такий.

Гравці просто таскають м’яч по полю не тому що це тактика тренера, а тому що футболісти не можуть грати в інший футбол і нічого змінити в дорослому футболі вже не можна, бо “таскатєлями’ м’яча вони стали ще в дитячих секціях. Але тема цього блогу не про те що пише наш плодовитий колега а про майстерніть тренера, його бачення футболу, його принципи організації гри. Бо нажаль, більшість вболівальників і керівників футбольних клубів значно перебільшує важливість питання селекції, і применшує значення командних, колективних дій, функціональної підготовки. В індивідуальних видах спорту майстерність спортсмена – один з ключових факторів. Футбол це колективна гра. А в колективних іграх не менш важливим фактором є саме значення командних дій, організації гри, принципів ії побудови. І всі ці речі, в першу залежать від тренера, від його бачення футболу, системи підготовки команди. Найбільш яскравим прикладом є повернення Лобановського 1996 року. При Сабо фактично не було колективу, поставленої командної гри, команда намагалася грати більше на індивідуальних якостях. А вони були такими що не дозволяли перемагати ні Рапід , ні Ксамакс. На стадіоні часто доводилось чути що потрібно міняти пів команди, з цими гравцями нічого вже не зробиш. Але завдяки тренерській майстерності Лобановського гравці розширили зони своїх дій, збільшилась командна швидкість, покращилась узгодженість в реалізації командних тактичних прийомів, покращилась функціональна підготовка. І це все завдяки , в першу чергу, тренерській майстерності, його баченню футболу а не "кресту животворящему" . Леоненко залишився за бортом тієї команди, бо хотів продовжувати грати за рахунок своїх індивідуальних якостей, за рахунок своєї індивідуальної майстерності (вона в нього безумовно була). Але він не командний гравець. Тому у нього і не склалось при Лобановському. Я завжди писав що головне не просто змінити тренера в Динамо а на кого змінити. Зрозуміти яке бачення нового тренера які принципи побудови гри, тренувального процесу. З цим би мали допомогти журналісти, але вони зараз такі примітивні як і ті питання які вони задають тренерам/футболістам. Тому спочатку з великою обережністю сприйняв призначення Шовковського. Адже з преси фактично не можливо дізнатись саме про бачення його як тренера, а самостійного досвіду в нього ще не було, щоб оцінити його попередні команди. Зараз приємно спостерігати як змінюється команда у кращий бік,і це при тому що МАЙЖЕ НЕ ЗМІНЕНО СКЛАД. Це саме і є прояв ТРЕНЕРСЬКОЇ МАЙСТЕРНОСТІ. Глобальні висновки поки робити зарано, потрібно дати значно більше часу але тенденції досить позитивні. Хотілось би почитати більш інформативне інтерв’ю з Шовковським стосовно його бачення футболу . А зараз просто приємно спостерігати що футболісти можуть і в один дотик грати, і по воротам бити, і паси на хід давати і командна швидкість зросла. І це не "крест животворящий делает!" а це тренерська майстерність. Я завжди був проти повернення Рєброва в Динамо. Чемпіонат Європи підтвердив моє бачення. В збірній підібрані гравці значно краще ніж в Динамо але гру дивитись не можливо. Що б Рєбров не очолював – закінчується пародією на іспанський футбол і закінчується все іспанським соромом. Тренер – це головна фігура в команді, її фундамент. А будівництво (будинку чи команди) завжди потрібно починати з фундаменту. Бажаю Шовковському стати надійним фундаментом для Динамо на довгі роки.