Іспанська вертикаль збірних

В цьому році збірні Іспанії стали переможцями UEFA Euro 2024, Men’s Olympic Football Tournament Paris 2024 та UEFA Euro U-19 2024. І лише під час фінального турніру UEFA Euro U-17 2024 Іспанія зазнала поразки. Її юнаки програли усі три матчі на груповому етапі. Суперниками Іспанії були Англія, Франція та Португалія.

Я не знаю жодного секрету успіху іспанських представницьких команд. Я лише пропоную кинути око на тренерів іспанської «молодіжки», які працювали з цими командами протягом останніх 14 років. Адже там існує одна, на мій погляд, цікава закономірність. Усі тренери напередодні призначення до команди U-21 працювали з національними юнацькими збірними командами. Усі без винятку.

Ось їх лист.

Luis Milla: 01.08.2010 — 07.08.2012; Julen Lopetegui: 08.08.2012 — 30.04.2014; Albert Celades: 07.05.2014 — 18.07.2018; Luis de la Fuente: 25.07.2018 — 11.12.2022; Santi Denia: 12.12.2022 — until now.

Luis Milla працював з командами U-17/19/20; Albert Celades — U-16/17; Julen Lopetegui — U-19/20, чемпіон Європи U-19, очолював La Furia Roja у період з 21.07.2016 по 13.07.2018; Luis de la Fuente — U-18/19, вигравав чемпіонат Європи U-19, срібний призер Олімпіади в Токіо в 2021 році. З грудня 2022 очолює La Furia Roja; Santi Denia — U-16/17/19, переможець чемпіонатів Європи U-17 та U-19, Олімпійський чемпіон Парижу у цьому році, продовжує очолювати команду U-21.

Досягнення іспанської «молодіжки» у період, що розглядається:

2009/11 — champion, 2011/13 — champion, 2013/15 — play-off of the qualifying round, 2015/17 — runner-up, 2017/19 — champion, 2019/21 — semifinal, 2021/23 — runners-up.

Ми бачимо послідовність та наступність в кадрової політики Royal Spanish Football Federation. Це, на мій погляд, не панацея і не гарантія успіху. Це, на мою думку, системність у роботі як зі збірними так і з тренерами. Це підтвердження того, що футбольна асоціація здатна сама підготувати тренера починаючи з наймолодшого рівня та завершуючи рівнем команди «А». І такий підхід приносить результат, принаймні в Іспанії.

В Україні подібна практика застосовувалась двічі. Павло Яковенко двічі очолював «молодіжку». В 2003 та 2008. Маючи в своєму доробку роботу з командами U-17 та U-19 (футболісти 1985 року народження) у період з 2001 по 2004 роки. Олександр Головко також працював з командою U-21 в період з 2015 по 2019, після того як з 2007 по 2015 працював з футболістами двох років народження: 1992 та 1996. Це не перетворилась у нас на систему. Олександр Петраков, який успішно працював також з юнаками двох років народження — 1995 та 1999, після перемоги на Кубку світу ФІФА U-20 2019 почав працю з юнаками 2003 р.н. Згодом, в серпні 2021, він очолив команду «А». Але це сталось не завдяки, а всупереч існуючої на той момент логіки процесу. Одночасно, це ще один приклад того, що національна футбольна асоціація здатна підготувати тренера головної команди країни через системну працю з командами асоціації.

Чи потрібно копіювати та впроваджувати іспанську практику в Україні? Питання риторичне. Але, одночасно, це мабуть питання стратегії. Я же лише пропоную подивитися на існуючи, мабуть одні з найуспішніших, практик роботи в рамках існуючих інститутів збірних команд національних футбольних асоціацій. І як завжди, хочу наголосити. Автор може помилятися. Тому наполегливо пропоную висновки робити спираючись не лише на його думку, але й на власний погляд на тему, яку цього разу ми розглядаємо. Якщо вона вам цікава.

Першоджерело.

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости