Перед матчем з Грузією натрапив на інтерв’ю Кирила Ковальчука, де він говорить про наступне “ Пам’ятаю, що раніше, коли грали з Грузією, Молдовою, Вірменією, то завжди за результат ми були спокійними”. Такі фрази вчергове доводять наскільки з часом у людей деформується сприйняття минулого, з’являються якійсь міфи, які далекі від реальності.
Можна відкрити просто статистику виступів і все стане зрозуміло наскільки складними і нервовими були ігри з цими командами і скільки очок ми з ними втратили. Таке ж неадекватне сприйняття минулого притаманне і деяким блогерам. Тому і з’являється маячня про те що зараз ніхто не грає головою так як Старухін (хоча я не заперечую його вміння), що ні в кого зараз не поставлений удар як це було в минулому, ніхто так швидко не біжить як бігали в минулому. Таке деформоване, далеке від реальності сприйняття викликає тільки посмішку. Свого часу Лобановський про це говорив наступне (далі цитата мовою оригіналу)“ В начале сезона некоторые специалисты высказывали сомнения по поводу достижения какого-то результата или уровня игры с этими игроками. Они говорили эти игроки - то не те которые могут решать задачу, и мы объясняли, даже уговаривали – не обращайте внимание, эти люди заблуждаются, если они дают вам такую оценку. Это заблуждаются люди прошлых поколений , которые говорят – “Вот мы играли, вот мы отдавались, вот мы умели собраться вот мы были сильнее всех, больше бегали и т.д “. Нет, это не верное , это заблуждение, это не верное восприятие того что было раньше и того что сейчас. Игроки становятся и интеллигентней и культура выше и совсем другой подход к тренировочному процессу, более сознательный и совершено другое восприятие футбола как такового, он же усложняется, становится все сложнее и сложнее поэтому те кто говорят что у нас было лучше, что у нас были более волевые – это ошибка, самая настоящая. "
З часом нічого не змінюється. Є категорія людей яка продовжує жити міфами. Мабуть так ім зручніше, це їх право. Тому думаю з'явиться ще багато блогів про "А ми могли, а ми уміли". Я хочу побажати здоров`я і натхнення їх авторам.
А теперь несколько полярных вещей:
1. Динамо выиграло Еврокубок!
1а. Но играли не в самом престижном, и с командами уровня близко к середнякам.
2. Динамо признано второй командой в мире после чемпиона мира, сборной Аргентины!
2а. Но ни в одном официальном рейтинге World Soccer этой информации нет.
3. Беланов - лучший игрок мира!
3а. На результаты очень повлияли события в Чернобыле в том году.
4. Первые легионеры-динамовцы в ведущих чемпионатах стран Европы!
4а. Но толком там так никто и не заиграл.
5. Лобановский - величайший из тренеров!
5а. Но первое место даже в 1986 году взял Ги Тис, который Лобановского обыграл на ЧМ...
И так можно продолжать долго.
Что из этого истина? А хз. Кому как запомнилось.
У Ковальца, который упомянут в посте, точно так же перемешаны в голове реальность и память. Но если бы тот же Ковалец имел представление об уровне тбилисского Динамо образца 1981 года - он бы такое не говорил: в памяти отложился бы другой уровень грузинского футбола...
Но миф живёт! "Засудили"! И многим просто не хочется узнавать, что проиграли из-за общей расхлябанности, просчётов тренера в составе, особенно в центре защиты, безумному желанию победы у бельгийцев и тренерской победы того же Ги Тиса...
Коли я йому це сказав, він пообіцяв забанити:)
Так що не треба його безапеляційність сприймати серйозно:)
"Память. Пронзительные откровения о том, как мы запоминаем и почему забываем" Элизабет Лофтус.
Эта книга предлагает по-новому взглянуть на одного из самых верных друзей и одновременно самого давнего из заклятых врагов человека: память. Вы узнаете не только о том, как работает память, но и о том, почему она несовершенна и почему на нее нельзя полностью полагаться.
Элизабет Лофтус, профессор психологии, одна из самых влиятельных современных исследователей, внесшая огромный вклад в понимание реконструктивной природы человеческой памяти, делится своими наблюдениями над тем, как работает память, собранными за 40 лет ее теоретической, экспериментальной и практической деятельности.
"Изменчивость человеческой памяти - это одновременно озадачивающее и досадное явление. Оно подразумевает, что наше прошлое, возможно, было вовсе не таким, каким мы его помним. Оно подрывает саму основу правды и уверенности в том, что нам известно. Нам удобнее думать, что где-то в нашем мозге лежат по-настоящему верные воспоминания, как бы глубоко они ни были спрятаны, и что они полностью соответствуют происходившим с нами событиям. К сожалению, правда состоит в том, что мы устроены иначе..."
"Тогда" футбол был шоу, представлением, игрой, спортом. "Сейчас" - это просто тотальный бизнес.
А в бизнесе абсолютно другие правила, чем в каком-то там шоу.
Поэтому, глупо не только утверждать, что футбол "раньше был лучше", а в принципе сравнивать футбол до ЧМ в США, и после него.
2 - сейчас украинский футбол из-за войны находится в режиме выживания, и я бы не стал сравнивать игроков с теми, которые были у ВВЛ, Блохина и даже Шевы, слишком уж неравны условия