П’ятий президент України, лідер “Європейської Солідарності” Петро Порошенко в ексклюзивному інтерв’ю телеканалу “Прямий” розповів про зустрічі лідерів парламентських фракцій України з главою держави, президентом Володимиром Зеленським; про презентований ним для українського суспільства “план перемоги”, про проблеми вступу України в НАТО, про стан демократії в Україні, свободу слова, про можливість сформувати уряд національної єдності, про держбюджет і нові податки, а також про боротьбу влади та суспільства з корупцією.
Наводиться пряма мова П.Порошенка з деякими змінами, скороченнями заради економії друкованої площі та відповідно до поставлених йому запитань.Про нараду в ВР за участі Президента і проблеми вступу в НАТО в «плані перемоги». Пряма мова Порошенка: Після зустрічі у Верховній Раді я два дні провів на фронті (роздаючи військову допомогу воюючим підрозділам ЗСУ від Фонду сім’ї Порошенка та ГО «Справа Громад»; тут і далі, курсивом в дужках, це уточнення від автора блогу – АНАТОМа), повернувся в Київ лише сьогодні (18 жовтня) ранком, але мав можливість в дорозі прочитати величезну кількість коментарів на цю подію. Вони були сповнені і позитиву; але в більшій мірі розчаруванням – і це були і громадські діячі, й експерти, й журналісти; ними висловлено велику кількість меседжів – справедливих, ґрунтовних. І я думаю, що в тих коментарях все більш-менш справедливо. Я тут не буду до них приєднуватися. Бо перш за все буду наголошувати про те, що чи не вперше відбулося декілька позитивних речей.
Перша позитивна. Відбулася, нарешті, зустріч президента з парламентом в умовах парламентсько-президентської республіки. Хочу наголосити, що я, як лідер опозиції, лідер другої за чисельністю парламентської фракції, востаннє перед тим бачив президента 24 лютого 2022 року, і потім два з половиною роки можливості у президента зустрітися з парламентом не було (а чи не хотілось?). Я оцінюю абсолютно серйозно, без жодного “троллінгу”, цю нараду з президентом як дуже позитивний крок. Нарешті відбулася хоча б можливість, хоча б невеличкий час обмінятися аргументами, почути один одного. Я вважаю, що це дуже-дуже добре.
Друга позиція, яка є в презентованому документі – я буду уникати називати його “планами”, тим більше перемоги – але дуже добре, коли є позиція президента щодо подальших дій його як Верховного головнокомандуючого держави щодо стабілізації ситуації в країні. Бо країна сьогодні потребує рішучих дій, адже під загрозою знаходиться саме існування держави. Якщо ви вийдете з теплої ванни єдиного марафону і потрапите під холод реалій – ми потребуємо рішучих дій. І от перша дія, яку я нарешті почув з виступу президента і потім отримав підтвердження під час мого з ним спілкування – це була рішуча налаштованість на членство України в НАТО. Він з цього почав, це стало першим пунктом його плану.
Звичайно, що я порадив додати сюди певних складових, але сам факт того, що ми нарешті припинили абсолютно порожні й неконституційні розмови про те, що країна обійдеться без НАТО, що нас туди ніколи не візьмуть і ми підемо шляхом безпекових двосторонніх гарантій (які на протязі поточного року письмово надані Україні великою кількістю держав, в т.ч. з числа G7, НАТО і Євросоюзу)… Я з самого початку казав, що це є “smokescreen” (димова завіса, ширма, камуфляж). Це – відступ від реальних речей, яких потребує держава. Якщо у вас є безпекові гарантії, скажіть мені, будь ласка, чому, коли українські війська були атаковані у Вугледарі, безпекові гарантії не були застосовані? Чому, коли нас відкинули від Авдіївки чи від Мар’їнки, безпекові гарантії не працювали? Тому що це не є безпекові гарантії. І єдиною гарантією, яка є можливою – це є членство України в НАТО. Але яке членство?
Перша особливість поточної ситуації полягає в тому, що президентом правильно наголошено на тому, що ми маємо негайно цього року отримати запрошення в НАТО. І це може бути зроблено на рівні послів країн-членів НАТО. Свого часу я, як президент, неодноразово мав можливість зустрічатися з ними як в Києві, так і в Брюсселі. І друга: 4 грудня у нас відбудеться засідання міністрів закордонних справ країн-членів НАТО. І вони уповноважені прийняти необхідне рішення по запрошенню. І хочу наголосити, що це буде грудень, вже після виборів президента США. І сьогодні ми маємо мобілізувати всі зусилля і попрацювати до 4 грудня для отримання запрошення.
Перша, і ще одна позиція (обставина), на яку я хочу звернути вашу увагу – про те, що запрошення до членства в НАТО отримає країна. Не президент, не влада, а країна. І чому це важливо? Бо країна отримає запрошення в межах міжнародно визнаних кордонів. І це буде означати, що ми отримаємо запрошення, по-перше, без будь-яких компромісів щодо суверенітету і незалежності держави. Це те, що було в Мінську і не було в Стамбулі. Ми ніколи не підемо на обмеження суверенітету. Ніколи не приймемо статус колонії Росії. В порядку уточнення: для запрошення до вступу в склад НАТО ми, перш за все, мусимо зробити свою домашню роботу (але про неї нижче).
Друга позиція – це повага до територіальної цілісності держави. Ми ніколи не визнаємо жодний клаптик української окупованої території територією будь-якої іншої країни, включно з Росією. Тобто нема компромісів по територіальної цілісності.
Третє – нема компромісів по потужності української армії. Ми не будемо обмежувати ні дальність бою, ні кількість озброєння, нічого. Бо лише армія і тільки армія здатна захистити існування держави. І ми одразу же це повинні заявити, це не обговорюється.
Четверта позиція – це позиція санкцій. І в рамках санкцій ми маємо продемонструвати, що мета санкцій є перша – обрізати для Путіна можливості фінансування війни. Критерієм ефективності є обмеження російського експорту, обмеження надходжень від експорту до російського бюджету. І ми готові сьогодні надати ті напрацювання наші – і нашим партнерам, і українській владі – для того, щоб зробити санкції ефективними.
До речі, хочу наголосити ще, що й Україна має попрацювати на санкції. Скільки у нас було розмов про те, що ми маємо синхронізувати санкції. І ті негідники, прислужники Росії, які потрапили за це під санкції у Сполучених Штатах, Великій Британії, в Європейському Союзі – ми маємо синхронізувати і застосувати такі самі українські санкції. Бо як ми можемо просити партнерів застосувати санкції, якщо ми самі їх не застосовуємо. І це стосується і всіх, хто підпав під американські санкції. Це стосується і представників Російської православної церкви, п’ятої колони. Бо подивитися, що у нас відбувається в Черкасах, коли вони вже сльозогінним газом штурмують православні храми, де громади прийняли рішення про приєднання до Православної церкви України.
І ще одна санкція – санкція російської мережі. Це не мессенджер, це медіаплатформа, яка називається Telegram. У нас по всій Європі запроваджуються санкції, а ми на сьогоднішній день терпимо анонімний статус ФСБшної структури. І от тут треба хоча б розповсюдити законодавство про медіа. Бо вони канали “Прямий”, “П’ятий” та “Еспресо” закривають, а зелене світло дають російський отруті у вигляді телеграм-каналів. І от коли ми зробимо свою частину домашньої роботи, тоді появиться право чогось просити від наших партнерів.
І п’яте – це є європейська і євроатлантична інтеграція, і реформи, і зміни, які пов’язані з цим: і верховенство права, і демократія, і свобода слова, і антикорупційна діяльність. Бо що таке антикорупційна діяльність? Це мова йдеться про довіру. Довіру людей не лише до влади, яка стрімко втрачає цю довіру, а довіру людей до власної держави. І тут має бути прозорість, тут має бути чесність, тут має бути гідність, тут має бути підзвітність.
Ще я хотів би наголосити про те що я говорив Зеленському під час зустрічі. Я був би дуже щасливий почути не лише про НАТО; бо я чекаю, щоб були не просто заяви про запрошення, а план-графік, що і коли має відбутися. От коли ми маємо стати членами НАТО? Народ має право про це знати. І я пропоную запропонувати український варіант, який би звучав таким чином – “в перший день миру”. Але до цього запрошення ми маємо отримати шведські або фінські типи безпекових гарантій, а не те, що було попідписувано. А в перший день миру – повномасштабне членство, яке забезпечує безпеку держави в рамках п’ятої статті.