На тлі відлуння поєдинків національної та молодіжної збірних України гравці повернулися до своїх клубів – аби без перепочинку переключитися на виконання завдань у внутрішніх змаганнях і єврокубках.
Безжальний турнірний графік щільнішає щосезону, провідним виконавцям доводиться грати на третій-четвертий день, на що звертають увагу вже навіть у найзаможніших і найавторитетніших лігах світового футболу.
КОЛИ ПРОБЛЕМИ... ВИРУЧАЮТЬ
Інформаційний «шлейф» поєдинків команди Сергія Реброва з Грузією (1:0) і Чехією (1:1) зайве підтверджує їхню важливість для нашої футбольної громадськості. Профільна преса впродовж кількох днів тримала думки експертів-аналітиків із цього приводу в топах новин і статей – відшукувала зміни на краще в грі «синьо-жовтих», звертала увагу на проблеми та, звісно ж, зазирала в листопад, коли груповий раунд Ліги націй-2024/25 фінішує ще однією сесією спарених зустрічей.
Попри те, що чотири здобуті очки не дозволили українцям залишити останнє місце у своєму квартеті, оглядачі практично в унісон констатують позитивну динаміку: незважаючи на складну логістику та справжню епідемію травм, наші співвітчизники втримують конкурентоспроможність, залишаючись господарями власної долі.
«Перед цією міжнародною паузою збірна України втратила дев’ять футболістів, і щонайменше третина з них – гравці основного складу, – зазначає на сторінці Хsport.ua Михайло Цирук. – Мабуть, найвідчутніша з втрат – Циганков, адже в обох матчах Україна в моментах, що стосуються створення та креативу, грала лише з одним лівим флангом...
Миколенко точно додав би надійності на лівому фланзі оборони, Бражко міг би дати набагато більше варіантів у грі з м’ячем, ніж народний улюбленець Калюжний, а Зінченко зменшив би дефіцит творчих футболістів на полі. І навіть немолодий Ярмоленко у питаннях креативу та залучення до гри виглядає набагато цікавіше, ніж обидва його конкуренти, які зіграли проти Грузії та Чехії» (Хsport.ua, 15.10.24).
Ті, хто замінив виконавців із основної обойми, з одного боку, були гранично вмотивованими, але, з іншого, все-таки поступалися класом «примам» і до того ж мали певні труднощі з адаптацією в тактичних побудовах.
«У своїх клубах такі люди як Зубков, Гуцуляк, Кабаєв, Назаренко, Калюжний і багато інших, сповна компенсують брак творчої жилки своєю працездатністю, але на міжнародній арені з цим виникає більше проблем… Це одна з головних причин, через яку в поєдинках жовтня збірна України грала так, як грала, й інших варіантів, по суті, не було», – резюмує автор (Хsport.ua, 15.10.24).
Дійсно, коли доводиться протистояти фізично та морально міцному супернику, котрий має змогу зіграти відлагодженим бойовим складом, одного лише характеру, бажання – замало. Подеколи вирішальною стає мить осяяння, творча спроба нестандартних дій. Як, скажімо, та, що привела до гола Мудрика в матчі з Грузією.
Відсутність же одразу кількох ключових постатей відповідно ускладнює колективну творчість: не настільки ефективно працюють фланги, не вистачає креативу в підготовці завершальної фази атаки, що залишає на голодному пайку навіть найгострішого форварда.
«Щодо Циганкова, то це гравець, який робить різницю, – нагадав у коментарі для Ukrfootball.ua колишній наставник Олег Федорчук. – Коли в командах стаються такі кадрові проблеми, та ще й на тлі кризи, це змушує гравців згуртуватися, вони виходять і б’ються – а це нам притаманно. Ми грали у простіший футбол, а це наша стихія. Я б похвалив хлопців за бажання, вони вели боротьбу на кожному клаптику поля» (15.10.24).
Колегу підтримав Олександр Кучер, колишній гравець збірної України, а віднедавна – тренер. Він також звернув увагу на труднощі, що завадили Сергію Реброву вдатися до кадрових змін у складі на другу за три доби гру.
«Гра проти Грузії була дуже нелегка, було в’язке поле. Ми не побачили ротації, залишилися всі, в основі тільки з’явився Степаненко. Дві гри грали одним складом, тому було важко, але наша збірна йшла вперед, хотіла досягти позитивного результату, не закривалася, бігла... Треба віддати честь збірній України за те, що гравці віддали всі сили», – зазначив Кучер (Sport.nv.ua, 15.10.24).
Вельми симптоматично, що за підсумком жовтневих матчів збірній України на схвальні оцінки наважилися навіть ті фахівці, від кого вболівальник значно частіше звик чути критику. Це, до речі, й один із попередників Реброва на посаді наставника національної команди Мирон Маркевич.
«Поєдинки з грузинами та чехами ще раз підтвердили, що Україна багата на кваліфікованих футболістів, – читаємо його нинішній коментар на сайті Sport-express.ua (16.10.24). – Тому й не дивно, що відсутність через травми цілої групи провідних гравців не була відчутною. Кожен, кого викликали на ці матчі, був готовий зробити свій внесок у переможний виступ головної команди країни».
«Відсутність кількох провідних виконавців через травми не стала критичною, – погоджується екс-хавбек збірної України Віталій Косовський. – Їх було кому замінити. Ба більше, один із дебютантів – Іван Калюжний – швидко став своїм у головній команді країни. Те, що конкуренція за місце в старті стане більш гострою, тішить, адже попереду в листопаді вирішальні матчі – з грузинами та албанцями» (Sport.ua, 16.10.24).
Інший виконавець, який свого часу визначав гру української збірної в її середній ланці, Андрій Полунін, також віддає належне дебютантам національної команди.
«Визначальною ознакою жовтневих матчів стала поява в українській збірній групи новобранців із чемпіонату УПЛ, – цитує його Sport.ua (15.10.24). – Принаймні двоє довели, що тренерський штаб у майбутньому може на них розраховувати. Йдеться про Івана Калюжного й Олексія Гуцуляка. Як на мене, Олександр Назаренко також може стати своїм у головній команді країни, він – універсал, може якісно зіграти на обох флангах півзахисту».
Отже, від експертів до журналістів – усі розуміють, що травми наших лідерів Ярмоленка та Циганкова, інших колишніх та нинішніх динамівців Миколенка, Бражка та Піхальонка, а також досвідчених легіонерів Зінченка та Малиновського не могли не позначитися на потенціалі «синьо-жовтих», відмічаючи при цьому належну реакцію штабу Реброва, а також наявність у нього кандидатур на заміну вибулим.
ЖОВТЕНЬ ВІДГУКНЕТЬСЯ В ЛИСТОПАДІ
Тому й емоційне забарвлення реакції футбольного загалу на виступ збірної суттєво відрізняється від вересневого. І навіть констатація недоліків у діях команди Реброва наразі сприймається інакше: з одного боку – як спроба допомогти колективу стати більш ефективним і збалансованим, з іншого – як стимул продовжувати на повну викладатися не лише в матчах, але й у тренувальних буднях.
«Чим ближче наші підходили до штрафного майданчика суперника, тим ставали менш упевненими. Складалося враження, що футболісти банально не знали, як загострити ситуацію. Ось чому не дивно, що висунутий на вістря Артем Довбик перебував на голодному пайку, бо це не його вина, що бракувало, образно кажучи, піднощиків снарядів», – Мирона Маркевича після таких його слів, оприлюднених сайтом Ua.tribuna.com (16.10.24), важко звинуватити в упередженості.
Проте й цей спеціаліст, вочевидь, погодиться з наведеними вище аргументами щодо проблем Реброва і його тренерського штабу. Адже сам – тренер, сам перебував у подібних ситуаціях.
Як і Леонід Буряк, котрий працював і в збірній, і в кількох провідних вітчизняних клубах. Неперевершений півзахисник, він мав щастя пограти в команді-зірці Валерія Лобановського. Тож можна зрозуміти його ностальгію за іскрометним футболом. Утім, і в коментарі Леоніда Йосиповича легко читається натяк на те, що невдалі дії «синьо-жовтих» мають об’єктивні причини.
«Наш півзахист повинен створювати, а він замість того займається чорновою роботою, – зазначив, зокрема, Л.Буряк (Footboom1.com, 14.10.24). – І ще – дуже мало ударів по воротах. Футбол складається, перш за все, з ударів. А наша національна команда все щось розігрує біля штрафного майданчика суперників, і оскільки не вистачає майстерності, трапляються обрізки і небезпечні контратаки на наші ворота».
Напевне, варто прислухатися і до ремарки Андрія Полуніна, котрий радить гравцям головної команди бути більш відповідальними та зосередженими під час стандартних положень у виконанні суперників. Пропущений від чехів гол – наслідок саме чергового «стандарту».
Порівняно з двома першими іграми в Лізі націй, збірна України помітно додала в русі, це відзначають більшість аналітиків. Принагідно бажаючи підкріпити цей рух осмисленістю, системністю. Тоді б, вважають вони, тактика «розумного хаосу», який застосовував свого часу Валерій Лобановський, ефективно працювала б і в його учня Сергія Реброва.
Про це також написав у своїй статті для сайту Sport.ua журналіст Валерій Василенко, підсумувавши свої думки обнадійливим висновком: «Жовтневі підсумки збірної України виглядають цілком презентабельно» (15.10.24).
«Час іще є, – слушно наполягає й оглядач «Терикону» Євген Ясенов. – У березні стартує відбірковий турнір чемпіонату світу-2026. Лігу націй, за всієї до неї поваги, слід розглядати лише як підготовку до цього. Тож не будемо надто суворими до нашої команди і почекаємо весни. Зрештою, в неї вже виходить давати результат. Приймемо це за показник прогресу та простежимо далі за еволюцією збірної України» (Terrikon.com, 16.10.24).
Власне, й у поточному змаганні Ліги націй ще далеко не все вирішено. Група – рівна, один-два матчі можуть перевернути турнірну ситуацію догори дригом.
«Ліга націй настільки цікава, що дуже важко буває спрогнозувати розстановку сил у боротьбі у тій чи іншій групі, – каже ветеран київського «Динамо» Віктор Хлус. – Сьогодні ти можеш бути у таблиці першим, а завтра – останнім. Ми вже не раз були свідками непередбачуваних результатів, коли відверто слабка команда може відбирати очки у фаворита» (Dynamo.kiev.ua, 16.10.24).
Регламент турніру наділяє вагою абсолютно кожну позицію в групі. Перше місце гарантує прямий вихід в елітний дивізіон, друге дає можливість зіграти за це право у плей-оф із кимось із третіх команд Ліги А, третє змусить проводити стики за виживання із суперником із Ліги С, четверте означає автоматичне пониження в класі. Кожний результат впливає на рейтинг збірних, що, у свою чергу, враховується під час жеребкувань кваліфікацій першостей Європи та світу. Та й сама Ліга націй є одним із шляхів до фінальних змагань цих форумів.
Наразі Чехія – лідер нашої групи, що має 7 очок, у Грузії та Албанії – по 6, в України – 4. Отже, турнірна доля команди Реброва в її руках.
«Єдине, що від самого початку і неабияк погіршує наші шанси – горезвісна логістика, – повертає нас у реальність Ігор Юрич (Ua-football.com, 15.10.24). – Якщо у вересні ми провели обидва поєдинки в межах одного міста, у жовтні – в одній країні, то в листопаді на нас чекає спершу вояж на Кавказ – манівцями, звісно, а звідти – на Балкани, де гратимемо знову вже за три дні».
КАЛЕНДАР, СХОЖИЙ НА БУДИЛЬНИК
Зважаючи на ці обставини, варто принагідно зупинитися на темі перевантаженості футбольного календаря, яка минулого тижня також жваво обговорювалася в спортивній пресі. Формальним приводом став клубний чемпіонат світу, що, згідно з рішенням ФІФА, проводитиметься в новому форматі – за участі 32 колективів.
Представники кількох ліг провідних футбольних держав, зацікавлених клубів і профспілки гравців скаржаться, що це рішення, прийняте без узгодження, протирічить інтересам футболістів, ба більше – навіть загрожує їхньому здоров’ю.
«Матчів надто багато, гравці кажуть: «Слухайте, ми маємо травми. Матчі проводяться кожні три дні, ми не маємо часу на відпочинок влітку», – цитує сайт «Динамоманія» екс-захисника іспанської «Барселони» Жерара Піке (Dynamomania.com, 17.10.24).
Він, чемпіон Європи та світу, загалом 10-разовий переможець Ліги чемпіонів, Суперкубку УЄФА та клубного чемпіонату світу ФІФА пропонує зменшити кількість учасників у елітних дивізіонах і звертається до ФІФА із закликом скасувати клубну першість планети. Щодо другого пункту Піке підтримує сановний співвітчизник – президент іспанської Ла Ліги Хав’єр Тебас.
«Це не потрібно ні гравцям, ні клубам, ні ФІФА, – наводить слова іспанського функціонера авторитетне видання Marсa. – Єдине, що робить цей чемпіонат світу – дезорганізує...» (Champion.com.ua, 16.10.24).
Мова насамперед про те, що новий клубний чемпіонат світу викликає дискусії через організаційні затримки, труднощі у збиранні необхідних фінансових ресурсів і перевантаженого календаря. Свою думку з цього приводу висловив і генеральний директор італійського вищого дивізіону Луїджі Де Сьєрво.
«Серія А не змінює кількість матчів у чемпіонаті протягом 20 років, фактично зменшуючи кількість матчів, необхідних для перемоги у Кубку Італії. З іншого боку, ФІФА та УЄФА постійно збільшували масштаби своїх змагань як для клубів, так і для національних збірних, дійшовши до перенасиченого календаря», – ретранслює слова функціонера Dynamomania.com (14.10.24).
В унісон з ними виступають Міжнародна асоціація професійних футболістів (FIFPRO). Отримавши ретельні консультації від юристів, організація подала позов до Єврокомісії в Брюсселі стосовно календаря змагань, наполягаючи на тому, що ФІФА зловживає своїм становищем: оскільки є одночасно регулятором світового футболу і комерційною зацікавленою стороною.
«FIFPRO заявляє про перевантажений календар, який позначається на здоров’ї футболістів. Нещодавно кілька провідних гравців пригрозили страйком. Ліги вважають, що стабільність і економічне здоров’я національного футболу підриваються збільшенням кількості міжнародних матчів», – ідеться в комюніке для преси, що його наводить Football24.ua (14.10.24).
«ФІФА відмовляється прислухатися та взаємодіяти з основним трудовим ресурсом нашої індустрії – з гравцями, які є двигуном європейської та світової культури розваг, працюючи на межі своїх можливостей, – заявив президент FIFPro Europe Девід Террьє. – Ми довгий час отримували повідомлення про те, що вони занадто багато грають і їм не вистачає часу для відновлення. Напередодні найгіршого сезону в історії в плані навантаження багато хто вирішив публічно виступити з гаслом – «Досить!» (Terrikon.com, 14.10.24).
Показовий аналіз опублікований страховою компанією Howden: лише у вищих лігах Англії, Іспанії, Німеччини, Італії та Франції в сезоні-2023/24 гравці зазнавали травм 4123 рази! З 2021-го, коли подібний звіт про оцінку оприлюднювали востаннє, кількість пошкоджень зростає з кожним роком.
«Клуби провідних ліг Європи втратили торік понад 700 мільйонів євро через кількість травм серед елітних футболістів», – констатує Prosportua.com (17.10.24).
«ДИНАМО»: МІЖ ЛАЗАРЕТОМ, ПОТЯГОМ ТА ПОЛЕМ
На перший погляд, ця тема стосується українського футболу хіба що дотично. Втім, якщо розбиратися, ігрові та турнірні проблеми вітчизняних команд стануть більш зрозумілими.
Нинішній сезон у цьому плані – вельми показовий. Улітку одразу чотири збірні України брали участь у фінальних турнірах континентальних чи світових змагань: національна, олімпійська, команди 17– та 19-річних. Дехто з виконавців провідних наших клубів практично без паузи включився у внутрішні змагання та єврокубкову кваліфікацію.
Зокрема, київське «Динамо», аби потрапити до групового турніру Ліги Європи, змушене було провести в постійних виснажливих подорожах шість поєдинків – і це, не рахуючи, зрозуміло, календаря УПЛ. Тоді як його основні конкуренти в боротьбі за медалі або спокійно грали тури Прем’єр-ліги, як «Шахтар» чи «Олександрія», або повилітали у першому ж колі єврокубків – «Полісся» та «Кривбас».
Наразі в розпалі – розіграші клубних турнірів Старого Світу, початкова стадія яких триватиме до кінця січня. Тобто й звичної зимової паузи для відпочинку та міжсезонної підготовки наші команди-лідери не матимуть.
І в отаких умовах їхнім гравцям треба виходити на поле через дві-три доби, через війну іноді витрачаючи по 20 годин на трансфери до потрібних стадіонів – не тільки в гостьових, а й у домашніх матчах.
Якщо на ситуацію нарікають навіть європейські суперклуби (навіть «Реал» та «Манчестер Сіті», що втратили на увесь сезон відповідно Карвахаля та Родрі), в яких, по-перше, є можливість приймати суперників у рідних стінах, а потім нормально відновлюватися, по-друге, довжина лави запасних вміщує чи не два рівноцінні склади, – то чому нас мають дивувати кадрові та очкові втрати українських клубів і збірних?
Варто, мабуть, погодитися з Олександром Шовковським, котрий, коментуючи поразку «Динамо» від «Гоффенгайма» на початку жовтня, зокрема зазначив: «Останнім часом футбол, як і вся наша країна, виживає. Не йде мова про те, щоб ми могли покращуватися чи удосконалюватися. Ми маємо, у першу чергу, вижити».
Як не парадоксально, наставника київського клубу повинен тішити той факт, що в двох поєдинках першої збірної Сергій Ребров задіяв обмежене коло динамівців. Більш свіжими підійшли «біло-сині» до чергового матчу чемпіонату України, в якому, розтрощивши «Оболонь» із рахунком 5:1, підтвердили свої амбіції. Втім, тягар відповідальності базового клубу національних команд усе одно дався взнаки.
«Готуючись до цього матчу, ми прекрасно розуміли, що багато наших футболістів перебувають у збірних, – прокоментував перемогу О.Шовковський (Dynamo.kiev.ua, 19.10.24). – Ті хлопці, які перебували в розташуванні національної команди України, повернулися до Києва 15-го числа, отримали один вихідний і тільки потім почали підготовку до сьогоднішнього матчу. Гравці молодіжної збірної взагалі повернулися рано вранці 17-го жовтня, тож ми на них не могли особливо розраховувати. Одним словом, до сьогоднішнього поєдинку готувалися, в основному, тими футболістами, яких не викликали до збірних».
Варто, напевне, деталізувати наповнення лазарету «Динамо» на час початку матчу з пивоварами: Ярмоленка непокоїть ахілл, тільки почав відновлення після травми Піхальонок, ще не встиг набрати форми Дячук, поза загальною групою працював Себальйос, матчі збірної через пошкодження і 10-денну відсутність тренувальної роботи пропустив Бражко...
Ось на якому тлі одноосібний лідер УПЛ тепер налаштовується на зустріч із «Шахтарем», що запланована на наступну неділю, 27 жовтня. Напередодні цієї гри, між іншим, кожен із суперників проведе черговий матч у Європі – гірники у вівторок у Лондоні проти місцевого «Арсеналу», столичні футболісти – в четвер у Римі проти «Роми».
Неважко підрахувати: донеччани матимуть на дві (!) доби більше для підготовки до «класичного», що дасть їм суттєву перевагу в дуелі грандів. Кияни ж мусять грати топ-матчі через два дні на третій. Яким чином це позначиться на якості їхніх дій у поєдинку, результат якого може вплинути на підсумки всього турніру?
Питання – риторичне... Однак у цьому ж контексті, як бачимо, зовсім не риторичним виглядає ризик отримання нових пошкоджень гравців, що не мають часу для того, щоб відновлюватися як слід.
«Найскладніші – матчі на євроарені. На нас сильно впливає дорога, ми добираємося до місця проведення матчу як мінімум 20 годин. І граємо через день. Тому як фізично, так і морально грати важко в єврокубках. Але це суто через те, що виснажує дорога, – ділиться досвідом динамівець Владислав Дубінчак. – Ми після гри одразу їдемо і ніякого відновлення немає. Замість того, щоб отримати кваліфіковане відновлення на базі, зробити процедури, ми їдемо в потягах, автобусах, летим літаком» (Ukrfootball.ua, 18.10.24).
Так, здавалося б, що цей марафон із постійними перешкодами – проблеми виключно самих клубів. У даному випадку «Динамо» та «Шахтаря», що заробляють гроші в єврокубках. Але ж саме їхні представники потім складають основу різних збірних України, що, нагадаємо вкотре, лише у жовтні (а це – ще далеко не епіцентр сезону) недорахувалися з десяток важливих для країни гравців!
А графік у лідерів і надалі доволі суворий. До завершальних виїзних матчів національної команди проти Грузії та Албанії у Лізі націй (16 та 19 листопада) на них чекають внутрішні кубкові іспити, по два тури єврокубків та три тури УПЛ, у проміжках між якими їм знову не уникнути 40-годинних мандрівок (туди та назад) літаками, потягами, бусами. Ось і викручуйся, як хочеш. Звісно ж, із думками про результат…
Між іншим, офіційний сайт «Динамо» повідомляє, що всі квитки на центральну зустріч першого кола чемпіонату розлетілися вмить.
Тож, як би там було, чекаємо Видовища. Але, зважаючи на час, розсудливого та нетравматичного!