Своими мнениями о проблемах детско-юношеского футбола страны, юношеских и молодежной сборных поделились заслуженный тренер СССР, бывший генеральный секретарь РФС Владимир Радионов, а также проработавший около 30 лет в школах ЦСКА, ФШМ и "Динамо" Владимир Саутин. (Урывок)
- Процент выходцев из РСФСР в сборных страны был, кажется, не настолько высок, если сравнивать с Грузией и Украиной. Россия в ее нынешних границах - футбольная страна?
- У меня в молодежной сборной, ставшей в 1990-м чемпионом Европы, были четыре украинца - Юран, Канчельскис, Шматоваленко и Сидельников. Все остальные из России. Здесь тоже готовили достаточно много футболистов, особенно в Москве и Питере.
- Благодаря чему Украина и Белоруссия на уровне юношеских и молодежных сборных добились в последние годы лучших результатов, чем Россия?
- На(!!!) Украине здорового внимания к футболу всегда было больше, чем у нас. Вспомните, сколько интернатов там работало. И они ничего не ломали. В федерации работают очень рационально мыслящие люди. Я хорошо знаком с президентом Григорием Суркисом - влюбленный в футбол человек. Запущена программа "Футбол в школах". Занимаются непосредственно развитием игры.
- А Белоруссия?
- Сохранила все советское. Школы работают. Поэтому и ребята появляются, и результаты. Сегодня попасть на Олимпиаду, когда от Европы там сыграют три сборных...
- Наши современные мальчишки любят футбол?
- Многие думают, что любят. Есть ребята, выросшие на Рублевке, - они не знают, зачем пришли в футбол. Кому-то неведомо, что такое сверхусилия и как их прилагать.
- Хватает родителей, рассматривающих детей как средства производства - надеющихся, что через несколько лет их ребенок станет профессиональным футболистом и обеспечит своих отца и мать?
- Есть и такие.
Видео, может немного не в тему , но очень приятно-ностальгическое )
Я вєе приводив в приклад вираз їхньої ДЕРЖАВНОЇ інформаційної агенції штибу:
"Евро-2012 пройдет с 8 июня по 1 июля 2012 года ///на/// Украине и ///в/// Польше. ///На/// Украине футбольные матчи состоятся в Харькове, Львове, Донецке и Киеве. ///В/// Польше принимающими городами станут Варшава, Вроцлав, Гданьск и Познань."
http://sport.rian.ru/sport_info/20110608/385777316.html
Польща та Білорусь для них - одне; а Україну вони й досі вважають територією (місцевістю), а не самодостатньою країною...
Коли кожен займається своєю справою, то справи йдуть краще, навіть і футбольні. А коли, наприклад, українська влада намагається регулювати правопис неукраїнських мов (на/в Украине, Kiev/Kiyev/Kyiv/Kyyiv/Kijow/Kiew) - то це й демонструє нашу національну недолугість, та пояснює, чому наша країна так живе. І головне - ефект нульовий. Правопис не змінила не тільки РАН, а й хоч Оксфордський, хоч Уебстерський словник від постанов тих, кого тягне покерувати мовами інших держав (мабуть в себе вони всі проблеми вже вирішили у тому числи й мовні.)
Тобто адресуйте претензії до РАН, але не до тих, хто пише правильним (згідно із сінтаксісом російської мови чином). I коли будете це робити, поясніть професійним філологам власні регалії у філології та чому взагалі справа іноземного сінтаксу підпадає до української компетенції. Але краще лишити правопис тим, хто пише словники. А якщо кожен вирішуватиме, як треба писати, то й у школі правопис можна буде не вивчати. I словники можна буде не видавати.
Ви зі своїм "вдруге" і не "в тустеп"!
Стосовно власних назв міст на тій чи іншій мові - визначаються не РАН чи НАНУ, чи їм подібні структури держав - а ДЕРЖАВНІ ОРГАНИ ВЛАДИ, яким це доручено чинним закоонодавством. Наприклад, власну назву міста Києва на англійській (відповідно на всіх інших мовах світу) з Kiev на Kyiv змінив український Мінюст ще в головатівські часи! І так, як він змінив - так буде правильно! Інакше, якщо державні органи влади тієї чи іншої держави вживуть в якомусь іншому правописі - має бути дипломатичний скандал! Відповідно - стосовно, наприклад, міст Польщі... і навіть Росії! Відповідні польські органи влади визначаються - і аж ніяк не російські! Чи - стосовно російських міст - визначаються власне, в Росії, і аж ніяк не в Україні чи Великобританії! Для прикладу - в українській мові назви "Ленінград", чи, наприклад, "Кіров" вживаються лише в історичному контексті, а не стосовно сучасності! Петербург і Вятка, і тому подібні власні назви - і усе! Так само ніхто не вживає "Жданов" - і інші змінені назви міст з України...
Саме тому ви не знайдете навіть, наприклад, на сайті такої громадської інституції, як УЄФА, навіть в німецькій (не кажу вже про англійську) назв міст Бреслау, Данціг, Киев, Харьков Лемберг, тощо (у відповідному правописі)... А лише:
Gdansk
Wroclaw
Charkiw
Kyiw
Lwiw
Ось та німецька сторінка: http://de.uefa.com/uefaeuro2012/hostcountries/index.html
Стосовно //в// чи //на// відносно України. Так, це справа РАНу.. Але отут справа з політичним підтекстом - і,і, сподіваюсЬ. ви е заперечуватимите, що РАН досі залишається заполітизовано-одержавленим, як АН в совкові часи?
Я - не сумніваюсь. Інакше я би зустрів окусь офіційну інформацію від РАНу стосовно того, чому стосовно, наприклад, Польщі правльно вживати //в//, а стосовно України - //на\\!
А і не буде такої інформації, не буде такого виключення з правил російського правопису, щоб державні органи влади Росії підтвердили, що вони насправді донині вважають Україну не самостійною державою, а окремою територією на кшалт Рубльовки!
Не буде.. - але: до якого часу не буде? Ось тут і головна проблема - допоки ми самі юридично не примусимо противну сторону поважати нас... А примусити можемо (в згаданому контексті з "в" та "на") - лише дипломатичним шляхом! Ну, чому не можемо - то вже зверніться до Грищенка, якщо він захоче сказати правду... на публіку...
Вкажу лише лише на факти там де Ви помиляєтесь, але дискусію про в/на чи Kiev/Kyiv пропоную вести на сайтах за відповідними темами. По-перше, державні органи влади дійсно визначають назву міста (та можуть перейменувати Київ на, скажемо, Щеків, так само, як у Львові вулицю Лермонтова перейменувати на вулицю Дудаєва, а вулицю Пушкіна на Чупринки). Тоді в усіх довідниках чи газетах на усіх мовах вживатимуть нову назву. Назву міста Київ ніхто не змінив. Українською як він писався Києвом, так і залишився. Українські органи державної влади не мають жодного впливу на те, як назва міста транслітеруватиметься іншими мовами. Але в одному питанні в них повноваження є. Кабінет міністрів зобов'язав у документах, що видаються українськими державними інстанціями англійською мовою, завжди вживати назву Kyiv. Це не є перейменуванням в жодної мірі. Далі, МЗС звернувся до англомовних держав, за протоколом, щоб ці держави змінили правопис української столиці у офіційному протоколі. Хоч це й виставило Україну в світі на сміховисько, англомовні держави виконали прохання. Але тільки англомовні. Посольство Франції, наприклад, як і завжди вживає французькою Kiev. Посольство Швеції пише Kyiv на англомовній сторінці та Kiev на шведськомовній, і т.і. Навіть в англійської новітню форму транслітерацї (саме так, бо це не нова назва) вживають майже виключно у дипломатичному протоколі. Світові агентства (чи агенції, якщо Вам це слово більше до вподоби) теж в абсолютній більшості вживають традиційну транслітерацію, так само як провідні світові англомовні газети (можливо є несуттєві виключення). Англійська мова немає офіційного керуючого органу, як українська чи російська, тому словники та енциклопедії відображають вживання замість того, щоб директивно визначати його за чиїмось вказівками. Оксфордський, Уебстерські словники, так само як провідна англомовна енциклопедія Britannica, теж вживають традиційний англійський правопис міста. Офіціоз - інша справа.
Так само німецькою та польською як було так і залишилось Lemberg та Lwow (місто українськими органами державної влади не перейменовано) але у сучасному контексті ніхто й ніколи не пише Stanislawow чи Stanislau, бо це місто перейменовано в Івано-Франківськ. Теж саме із Вашими прикладами Жданoва, Кірова чи Ленінграда. Перейменування міста принципово відрізняється від директиви КМУ до підпорядкованих інстанцій вживати змінений правопис у документах, що Україна видає англійською. Перше приводить до зміни в усіх мовах, друге мало до чого приводить. Замість того, щоб сперечатись із фактами, раджу перевірити англійські словники.
Щодо того, який підтекст має РАН (і чи має його він) така заклопотаність політичним підтекстом в усьому є наслідком радянського мислення. Мій улюблений Фазіль Іскандер писав про стан справ 70-х років, що "у нас наука настолько политизирована, что люди как-то забывают, что истина и сама по себе интересна." Писати треба грамотно (по можливості). В мене теж є помилки, але якщо людина пише російською і пише згідно з правил російської граматики, то це ніяк не може бути приводом чіплятись до написаного. Ви пишете виключно українською й не маєте приводу хвилюватись від того, чи відповідає прийменник Вашим особистим політичним поглядам. Дозвольте й тим, хто пише російською теж писати за правилами граматики. Як приклад такої ще більшої безвідповідальності, можу навести вимогу одного ветерана сайта до опонента писати з великої літери не тільки Україна, але й [у]країнець, що можливо відповідає його (й моїм) політичним бажанням, але суперечить правилам, цього разу, не тільки російської, але й української мови.
Резюме цього занадто довгого посту таке. Претензії до правил у російській та українській мовах треба висловлювати за відповідною адресою (НАНУ та РАН) замість того, щоб чiплятись по форумах до тих, хто ці правила виконує. Претензії до англійської, якщо вони теж в когось є, взагалі не мають адресату окрім усієї світової англомовної спільноти.
Й на закуску, мабуть приємний для Вас приклад. В останні роки правильною формою назви України англійською стала просто Ukraine. Раніше було the Ukraine, що декого обурювало. Коли ця форма стала загальновживаною, її відобразили й словники. МЗС ніякого відношення до цієї зміни не мало. Звичайна мовна еволюція, що має місце завжди. Мабуть колись в усіх мовах зміняться й інші речі. Але боротися за це тим, щоб чіплятись на футбольних сайтах до тих, хто пише як вказують правила та словники - марна й безглузда справа.
2."МЗС звернувся до англомовних держав, за протоколом, щоб ці держави змінили правопис української столиці у офіційному протоколі. Хоч це й виставило Україну в світі на сміховисько"
Якщо для вас утворення нової держави у світі (не такий вже вийнятковий випадок)...; а, відповідно запровадження в офіційний оббіг нової державної мови (саме - української, на додаток до російської в бувшому СССР)...; а, відповідно - вимога МЗС нової держави до держорганів інших держав вживати нову транслітерацію... - це - "посьміховисько" то мені з вами далі нічого дискутувати. Тим більше - в менш принциповому питанні стосовно "на" чи "в".
Діагноз: совок. ретроград. антидержавник. ворог України та її державності. російський шовініст, нехай з правильною українсько вимовою (у коньюктурних випадках).
Табачник, одним словом. Щоб було зрозуміліше.