Канада-Україна 4:2: сенсація чи ні?

Панове, після того як вляглися емоції від програного матчу, хочу вам дати розраду у цьому блозі: те що сталося є очікуваним, і тут подам вам причини так думати та що робити українському футболові далі.

1. Недооцінка суперника

Мені здається, панове, що ми маємо дуже хибне уявлення про рівень футболу у Америці (США) - їх збірна постійно виходить до фінальної частини чемпіонату світу, і десь кожного другого разу виходит з групи у плейофф, тобто частенько вона опиняється номінально cеред топ-16 збірних у світі

Збірна Канади теж не хлопчики до побиття, бо топ канадські футбольні клуби грають у так би мовити вищій чи премʼєр лізі МЛС, а деякі гравці її збірної у серйозних европейских клубах.

Чи маємо у збірній Україні когось хто б грав стабільно, на протязі скажімо не менш ніж 5 років, за провідні європейські суперклуби? стабільність важлива, бо це ознака класу та вищого гатунку, а не так, як у нашіх хлопців - один-два гарних сезонa, та й випав з основного складу.
А збірна Канади має чинайменшь одного такого гравця у своєму складі - Альфонсо Девіс (Баварія Мюнхен).

2. Супер-популярність футболу у Північний Америці

Я хочу наголосити на тому, що рівень дитячого футболу у США та Канаді є дуже високим: там є дуже багато футбольних академій де працюють тренери, що грали раніше у непоганого рівня професіональних клубах Європи - їх туди «завозили» так би мовити пачками десь 20 років тому (політика національних федерацій футболу разом з державною - остання забезпечувала право на роботу там).

І ось вам зараз дається взнаки результат.

І ще одне: найпопулярнішим спортом серед дітей шкільного віку у тих країнах є саме соккер, тобто наш футбол, а не бейсбол, баскетбол, хоккей чи американський футбол, і конкуренція серед дитячих команд там дуже і дуже висока.

Та взагалі: там у Aмериці, у кожному великому парку є декілька футбольних полів, з воротами різних розмірів з сіткою, на яких є трава, а не гола земля, та розмітка. приходь на уік-енді, та грай. То так ті місцеві "аборигени" і роблять.

Висновок:

усе іде з рівня дитячого футболу та футбольних академій.

у північний америці іх дуже багато, де праціють досвідчені тренери, у минулому професіональні гравці европейскіх клубів середнього гатунку. рівень конкуренції серед дитячих клубів дуже високий.

також деякі супер-клуби європи також мають там свою розгалужену сітку своіх академій.

у нас найкраща академія то динамівська, але ви ж самі бачите якого гатунку вона випускає футболістів? - останній матч на кубок України можна передивитися наприклад. то що вже казати про інші, що мають мізерне фінансування. от тепер і маємо проблему зі збірною.

що робити український федерації футболу у майбутньому (після війни)? якщо, звичайно, не можна запросити кваліфікованих дитячих тренерів, то хоча б

А) профінансувати створення окремих дитячих академій у великих містах України, де б школярі займалися за методою найкращих футбольних академій Європи (окремо від професіональних клубів, де панує стара метода та кумівство у виборі тренерів)

Б) теперешніх тренерів дитячіх футбольних команд, що працюють на ентузіазмі, заслати у ті європейські академії для перейняття досвіду, бо радянський підхід до вишколення футбольних майстрів є застарілим й вже "не канає".