Як змінювалося моє ставлення до футболу Динамо

Як змінювалося моє ставлення до футболу Динамо і до футболу , взагалі!

Я на динамівському сайті не новачок, писав пости, коментарі постійно, але останнім часом бажання висловлювати свою думку практично зникло, адже гра і результати Динамо після смерті Лобановського викликають роздратування і сильну критику не тільки у мене.

Як дзеркальне відображення нинішнього Динамо- самовдоволене обличчя президента клубу самозакоханого нарциса, який нікого не бажає слухати і все робить як йому заманеться, навіть елементарно не розбираючись в суті наслідків, з незмінною цигаркою в зубах, що сидить в ложі стадіону на матчі його команди . Сумно бачити це. Остання крапля, яка переважила моє ставлення до футболу, була вчорашньою поразкою від маловідомого клубу з Кіпру. Точніше не сама поразка, у футболі всяко буває, не тільки перемоги, а інфантильна поведінка футболістів у білій динамівській формі і особливо виступ головного тренера після гри. Та ще плюс вболівальники немов з ланцюга зірвалися і кожен намагається всю злість і негатив виплеснути на сайті, ось тільки хіба вчора це неподобство стало всім видимим? Якщо трохи подумати і включити мозок то всі ці минулі Туни, давно підказували, що в клубі не все добре, але коли вже команді Кіпру програли без варіантів все немов прозріли!!!Повне враження, що в команді і в самому клубі Динамо збіговисько абсолютно випадкових людей, але прикриваються одягом та формою з буквою Д і логореєю після невдач...

Для мене любовь до футболу почалась дуже давно, десь у 1961 році,коли Динамо вперше золото вибороло в чемпіонаті СРСР. Я був малий. але гордість за наш український клуб, який вперше гегемонію москалів в радянському футболі порушив торкнулася і мене. Приємно було! А з 1966 року став справжнім уболівальником Динамо, всі матчі за участю улюбленого клубу дивився, коли Динамо приїжджало в Луганськ завжди відвідував стадіон і багато читав літератури на тему футболу.Це були часи Маслова, багато перемог, були і поразки, але дуже багато задоволення від футбола, в який Динамо грало . пізніше епоха Лобановського, коли ми побачили справжнє Динамо. В 1975 році , після перемоги над Баварією, коли був у відряджені в ФРН німці дізнавшись. що я вболівальник Динамо поздоровляли та висловлювали захоплення грою Динамо. Гордість за команду, за її гравців і тренера переповнювали мене тоді!

Як виявилося, футбол не просто біганина з м'ячем по полю і бити по воротах суперника, а ще здатність думати, причому думати і під час гри, і до, і після неї. Думаю, всі добре пам'ятають колишніх гравців київського клубу, і тренерів Динамо , яких саме за ці якості завжди згадуємо. А потім щось почалось не так. Назва клубу не змінилась, але замість команди бачу купу заробітчан, бо грати в футбол та щось робити для нього треба щось мати в голові, а де таких взяти?

Здається, самі Боги, давно прокляли Динамо або з розуму зійшли геть зовсім . Останні років 25 команда з міста Київа не грає а мучиться на полі, зневажаючі своїх вболівальників та навіть сам колись зірковий клуб , звідки і результати, особливо в європейських кубках. Сказати. що це несподівано і випадково можна тільки в підлітковому віці або в стані дуже сильного сп'яніння. Твереза і доросла людина, тим більше, що стежить за футболом, давно зрозуміла причини і висновки його будуть досить об'єктивними, якщо мозок включити. Завжди хочеться знати імена героїв, які привели команду і сам професійний клуб до такого стану. У нашому випадку не потрібно шукати їх далеко від Києва, тим більше за кордоном України. Ці герої поруч і імена їх давно всім відомі і недарма стільки критики на їх адресу, але у відповідь реакції ми навряд чи побачимо і почуємо

Ім'я цих чудових громадян, які привели колись чудовий клуб до такого стану Гриша та Ігор. Це брати Суркіси. Особливо ім"я Ігор викликає обурення, бо колись йому довелось біля Лобановського бути на лавці і після цього він вирішив , що всі таємниці улюбленої гри мільонів для нього стали відомі. Навіть не просто відомі, а й з його волі можуть виконуватися завжди . Але це те саме, як сліпий намагається прочитати текст надрукований не шрифтом Брайля, а звичайним способом. Ось тільки очі не бачать нічого а мозок не розуміє що там надруковано. Здається саме тому рукописи Лобановського й досі не розуміють в Динамо Саме з Ігорем і пов'язане таке падіння Динамо до стану, коли сьогодні зустріч з командами типу Кіпру, Люксембургу викликає у вболівальників клубу сумніви в позитивному результаті. Саме цей пан Ігор призначав тренерами команди найчастіше випадкових людей, які в минулому хоча і грали в футбол, але одна справа бути гравцем виконуючого вказівки тренера і зовсім інше розуміти всю глибину улюбленої гри мільйонів, і самому вже давати вказівки, які сприяють позитивному результату його команди, це ті, хто знаходиться в когорті динамівськіх сердець.

А вишенька на торті- призначення румуна Луческу тренером Динамо, його ідеї ніяк не поєднуються з динамівським стилем, який багато років тому показав свою силу. Луческу зміг прищепити в Динамо тільки одно- контроль м'яча, що виглядає дивно, адже суть футболу не мати перевагу у володінні м'ячем, а створити багато моментів і, звичайно, забити більше голів, ніж суперник. Ось тільки досі це є проблема команди. Схоже Луческу добив команду, яка мала багато проблем з суперниками, але замість того, щоб проблеми мінімізувати або повністю усунути, нову додали і досі цей горезвісний контроль не викорінений в Динамо , а як підсумок - результати торішнього сезону в Європі. Вчора кияни мали перевагу у контролі м"яча. і що воно дало???? Команда програла!! Та й сама гра Динамо нинішнього зразка викликає підвищення тиску, що для мого віку неприйнятно зовсім. Я давно дивлюся футбол без емоцій, чекаючи результат не самий позитивний, адже мені все зрозуміло стало. А тепер можу спокійно пропустити матч за участю Динамо, чого раніше навіть не міг допустити. За це спасибі Ігорю Суркісу, його помічникам, тренерам команди і самим футболістам.

Думаю, я не такий вже самотній!!!