Хто винен?

Одвічна проблема уболівальників «Динамо» останні 23 роки знайти тренера здатного повернути клубу колишню славу. Здається, що у клубу все є: гарна інфраструктура, стале фінансування, ефективна академія, славні традиції, напівмонопільне положення в українському футболі, президент, що любить та переймається справами клубу.

Зараз головним винуватцем невдач команди більшість уболівальників та журналістів вважають Олександра Шовковського. Робота тренерського штаба на чолі з легендарним воротарем дає не мало приводів для справедливої критики. Але є фактори в середині клубу, які створюють додаткові складнощі для тренерів «Динамо».

Селекція. Про селекційну роботу в київському клубі написано і сказано багато. Вже можна знімати серіали. Головне питання до селекційної роботи те, що президент клубу мало враховує думку головного тренера при підписанні гравців. Здається, що логічного було б головному тренеру надати право вирішального голосу при пошуках та запрошені до команди гравців, він будує гру, несе відповідальність за результат. Але ні, нам не потрібні легкі шляхи. У президента клубу є свій погляд на селекційну роботу, коли і кого підписувати.

У цьому році динамівці отримали поповнення, але є питання, як до коли, так до кого. Нові гравці прийшли вже після провалу в кваліфікації Ліги чемпіонів. Зрозуміло, що це пов’язано з фінансовими питаннями, надходженнями від трансферів Забарного та Ваната, але не вірю, що, наприклад, перехід Шоли Огундани динамівці не могли собі дозволити в липні. Тут питання скоріше в плануванні та постійності в процесі пошуків підсилення.

Щодо кого, тут також багато питань. По-перше, це фактор Біловара. Шовковський вже більше року просить придбати центрального захисника, в минулому році це звучало публічно, після того, як Крістіан став частіше влучати по м’ячу та перейшов з категорії четвертого-п’ятого захисника до основного, публічно озвучувати стало небезпечно.

Нарешті динамівці наважилися придбати захисників. У лівоногого Аліу Тіаре є перспектива. Високий, більш-менш координований, здатний грати в комбінаційній футбол. Підписання Василя Буртника виглядає загадковим. Він поки, що є єдиним з новачків хто ще не дебютував за основний склад «Динамо». Тому щось сказати про ігрові якості Василя не можливо. Не хочеться, щоб роль Буртника була зведена тільки на те, щоб бути дублером Біловара.

Якщо Шола Огундана обіцяє повністю виправдати своє запрошення до «Динамо». То перехід Владислава Бленуце може стати черговим провалом. З висловлювань Ігоря Суркіса, Шовковського, Луческу можна зробити висновок, що думка теперішнього головного тренера при підписанні румунського нападника була не головна. Агенти, Луческу переконали президента «Динамо» придбати цього гравця. Інстаграм-скандал нерозбірливого Бленуце поки що відволік увагу від головного, чи має форвард якості достатні, щоб грати на високому рівні?

Починаючи з часів Ріанчо та Реброва говорити про те, що «Динамо» потребує підсилення стало зрадою. Для всього світу прості правила є нормою: процес селекції є процесом безперервним, він не буває без помилок, при правильному підході запрошення гравців це не завжди фінансові втрати, останнє слово при запрошені гравця повинно бути за головним тренером. Для «Динамо» вони не діють.

Фактор Ярмоленко. Андрій Ярмоленко багато зробив для «Динамо». Тим більш прикро, що зараз легендарний футболіст є джерелом негативу в команді. Катастрофічна фізична форма, яка на мою думку пов’язана не тільки з віком, а й зі зменшенням вимогливості до себе, конфлікт з головним тренером. Це не та роль на яку розраховували уболівальники клубу після повернення Ярмоленко. Звісно, Андрій Миколайович може вести себе як забажає, він іноді полюбляє побикувати, але найгірше в тому, що поблажливість президента клубу до гравців підриває авторитет тренера. Який би зірковий не був колись футболіст є загально прийнятні вимоги до поведінки. Навіть, якщо тобі не подобається головний тренер.

Тренер повинен бути головним. Ігор Суркіс завжди дозволяв собі втручатися в роботу тренерського штабу, підривав авторитет тренерів у очах футболістів. У залежності від особистості тренера в різній мірі. Олександр Шовковський, мабуть, найбільш страждаючий від свавілля президента тренер «Динамо». Так вже вийшло. Фактори Біловара, Ярмоленко, а тепер ще й Бленуце розкладають команду з середини. В таких умовах неможливо продуктивно працювати. Тактика, стратегія відходять на другий план, коли тренер немає змогу самостійно визначати склад. Роками уболівальники закликають Ігоря Суркіса стати мудріше, навчитися делегувати повноваження, поважати тренерську працю, але все марно.

Чи можна звинуватити Олександра Шовковського в те, що він не подає у відставку та намагається працювати в таких умовах? Мабуть, але я не буду. Впевнений, що Шовковський працює не тільки заради грошей. Тренерська професія складна творча праця, під постійним тиском. З повагою ставлюся до вибору Олександра. Прикро, що «Динамо» явно не краще місце для розвитку тренерів.

Зміна прізвища тренера нічого «Динамо» не дасть. Тим більше, що клуб не запросить тренера, який не буде згоден з правилами президента. Тому серйозно розмірковувати хто зможе очолити київський клуб вже ніхто не бажає. Зараз складають списки так, щоб «поржать», з прізвищами Гармаша, Ярмоленко, Мілевського, Алієва та дівчини Бражка Квіткової.

Викликає посмішку, реакція керівництва «Динамо» на критику. Замість аналізу та конструктиву звинувачення критиків. Куди поїхав Кравець, пошуки хто гірше зіграв за Біловара, «не гнобите пацана» Бленуце. Це звісно «геніальні» піар рішення, але для «пафосів» вони не мають значення.