Всё Везде Всегда или В поисках РЧГ

Тесный зал с зеркалами. В центре зала круглый стол. Вокруг стола шесть кресел. Вокруг кресел теснится разношёрстная толпа. Игра начинается...

Ведущий: Здравствуйте, дорогие телезрители и... эмммм... знатоки. Сегодня у нас необычная игра, состоящая из всего одного, но очень интересного и важного вопроса. За телезрителей играть будет некто Лев Дружный из города Зекэпиталоф.

Против него играет сплочённая команда... эммм... знатокофф, ярчайших представителей нашего элитарного клуба. Итак, прошу за стол по одному!

• Vrotman Дээспэнко! - (треск аплодисментов).

• Сэр Хей Касявчик! - (восторженные визги касявиц).

• Хохмач Рисовач Дионисий Мерджимек-Супецки! - (громогласное бульканье и шкварчание).

• Халоп Краснорожих! - (многоголосое множественное СИУ, в простонародье УЛЮЛЮЛЮЛЮЛЮЛЮ).

• Ури Фон Байканури! - (рокот космодромов и шум запорожских запорогов).

• Сеня Сильностёсан! - (просто скрип и скрежет).

• Капитан команды Старогер... Старо#ер... А, Старовер Пелёнка! - (гробовая тишина, переходящая в звук массового блевания).

Слышен робкий возглас из зала: Но он же седьмой!

Ведущий: Ничего не поделаешь, я сдался после тысячи раз посылания его на хутор бабочек ловить, он не уходит. Придётся играть так. - (Возмущённый гул).

И на замене, если вдруг кто-нибудь упадёт в обморок, Стоун Анатомберегууууунезабудкицветут - (объявление осталось незамеченным в предыдущем возмущённом гуле).

Из-за дальнего угла следить за сегодняшней игрой будет бессменный хранитель традиций, бессмертный член клуба и обладатель хрустального ютуба, владелец ужасающе-минусующего удара, почётный радист Кэт Пастухов - (шелест миллиарда страниц миллиона книг).

Итак, начинаем. Внесите чёрный конверт!

(Пампам...парапапампам...парапапампам...парапапапапапапам!)

Помощник Ведущего вносит чёрный конверт с тремя звёздами. Конверт вскрывается, оттуда достаётся письмо.

Ведущий зачитывает текст:

«Динамо» мало традицію. Перед грою президент клубу Ігор Суркіс дзвонив поспілкуватися про стартовий склад. Так було й напередодні матчу з «Карпатами». Ігор Сукріс хотів скоригувати позицію центрального оборонця. Я бачив у старті Хачеріді та Алмейду, які прекрасно взаємодіяли й до того ж перебували в кращих, порівняно з конкурентами, кондиціях. Але Ігор Михайлович висунув свою версію:

- А може, Михалик і Хачеріді?

- Ігорю Михайловичу, я щодня працюю із цими хлопцями й знаю, про що кажу.

У підсумку саме Алмейда забив вирішальний гол після кутового й ми перемогли. Вже по завершенню гри Суркіс зреагував:

- Добре ти вгадав з Алмейдою!

- Ігорю Михайловичу, — кажу йому, — я не вгадую, а треную команду. Живу з нею, відчуваю футболістів, знаю хто й коли зіграє краще. Мої рішення ґрунтуються на тренувальному процесі.

Найімовірніше, Суркісам не дуже подобалося, що я не завжди погоджувався з ними – частенько дискутував і сперечався. Брати ж Суркіси давно керували клубом, працювали поруч із Лобановським, а тому вважали, що у футболі для них немає секретів. Насправді вони й гадки не мали, як має функціонувати футбольний механізм, як правильно керувати клубом, як віддавати повноваження професіоналам й питати про результат замість того, щоб лізти в справи, в яких вони не компетентні.

Ніколи не зрозумію, як людина, яка не бачить повної картини тренувального процесу, може думати, що знає, кого варто ставити до стартового складу. Так, поруч з командою був менеджер, який одягав білий піджак і доносив до президента певну інформацію щодо подій, які відбуваються у команді. Маю на увазі грузина Резо Чохонелідзе, генерального директора клубу. Проте його коментарі не відтворювали об’єктивної дійсності, а були тільки його трактуванням»

Закончив читать текст, Ведущий делает паузу. Камера показывает крупным планом багровые лица знатокофф с выпученными от ярости глазами.

Внимание, вопрос!

Телезритель Лев Дружный спрашивает у знатоков - кто из персонажей вышеприведенной истории является ржаво-чёрным говном и почему?

Минута!!!