Поки дехто у щоденному режимі намагається нам довести, що сучасний футбол перебуває у стадії занепаду, пропоную вам ознайомитись із цікавим матеріалом на тему цього "занепаду".
================================================================================
Арсенал вже на 7 очок випереджає конкурентів у турнірній таблиці англійської Прем'єр-ліги.
Понад те, команда Мікеля Артети також бореться в Кубку Англії, Кубку ліги, Лізі чемпіонів – і всюди виглядає фаворитом на трофей.
Давно, дуже давно фани "Канонірів" не переживали подібного.
І вже точно ніколи їхня команда не мала настільки ефективних стандартних положень.
Чемпіон розповідає про несподівану, але вже знамениту зброю Арсеналу – його подачі з кутових.
Від початку сезону-2025/26 Арсенал забив 24 голи зі стандартних положень.
М'яч Бена Вайта у ворота Челсі 14 січня став 18-м для "Канонірів" з кутових на цьому ж відтинку.
Обидві цифри рекордні для п'яти європейських топліг.
"Ви знаєте мене, я вболіваю за Ліверпуль. Та щоразу, як я дивлюся матчі Арсеналу і він заробляє кутовий, я хапаюся за голову. Я ще не бачив подібного у футболі. Думаю, весь футбольний світ зараз відчуває: варто їм заробити кутовий, як буде гол", – ділиться побаченим Джеймі Каррагер.
Скажете, ветеран перебільшує?
Перед грою з Челсі Арсенал зустрічався з Портсмутом в Кубку Англії, де 3 з 4 голів забив після подач з кута поля.
30 грудня з Астон Віллою початок розгрому (4:1) поклав гол Габріела Магальяеса після кутового.
27 грудня з Брайтоном перелякані "Чайки" зрізали подачу з кутового у власні ворота.
І такого неймовірно багато. "Канонірам" байдуже на статус – їхні кутові вибивали з гри Ман Юнайтед, Тоттенгем, Ньюкасл, Атлетико.
"Кількість і вага кутових зрештою дали про себе знати", – бідкався тренер "Сорок" Едді Гау. "Ми так добре трималися, але остання подача стала для нас смертельним ударом".
Ні у Гау, ні у інших менеджерів нема відповіді – то що ж робити із новою загрозою? Як їй системно протидіяти?
Арсенал забиває зі стандартів 35% голів у лізі, де історичним рекордом досі були 27,5% Ман Юнайтед в сезоні-2007/08.
І, подібно до команди Алекса Фергюсона, колектив Мікеля Артети мчить до чемпіонства.
Авжеж, ця тактика не є вершиною естетики. Здебільшого це гра на межі, або й за межею фолу.
Спостерігайте уважно за руками, бо всюди криється обман.
По-перше, розташування. Гравці Арсеналу скупчуються на дальній штанзі, змушуючи захисників обирати – дивитися на них чи на м'яч, що летить з протилежного кінця поля. Важкий вибір!
За тим починаються блокування. Уся група "Канонірів" з дальньої штанги рухається вперед. Дебелі хлопці, як Вільям Саліба чи Віктор Дьокереш, "чіпляють" на себе опонентів і йдуть в чужий воротарський. Формально голкіпера вони не блокують, але їх двоє, плюс ще двоє опікунів – і які в того шанси зіграти на виході?
Паралельно ще 1-2 нижчих гравці, як-от Юррієн Тімбер, вибігають на передню штангу, не дозволяючи захисникам зіграти як слід перший м'яч.
Фаза третя – ізоляція. Височенний Габріел Магальяес відходить вглиб штрафного, подалі від воріт, аби взяти розбіг. З ним, звісно ж, опікун, але в потрібну мить хтось із "Канонірів" обов'язково його блокує, "ізолюючи" бразильця в потрібній зоні.
Чому саме Габріела? Ну, бо 190 см зросту, аномальний стрибок і, головне, 18 голів у АПЛ з 2020 року – найкращий результат серед захисників.
І на довершення картини, останній мазок – обрамлення. Габріел – центральна, проте не єдина забивна фігура. На передній та дальній штангах теж розставлені хлопці на випадок, якщо у Магальяеса вийде скидка.
Також і на лінії штрафного чатують на відскок "ударники", як Мартін Субіменді.
Так-от і отримується ефект "гольової скриньки", з якої навіть винести м'яч неймовірно складно.
Ясно, що для результативності подавати мають "ювеліри" – і у Артети їх вистачає.
Деклан Райс та Букайо Сака – основні варіанти, але і Нонні Мадуеке, і Мартін Едегор теж подають в потрібну точку із закритими очима.
Зазвичай ці подачі летять сильно і спрямовані прямо у воротарський майданчик. Арсенал розставляє там 3,8 гравця – найбільше в АПЛ. Суперники ж, аби їх нейтралізувати, тримають у цій зоні 6,7 гравця. Уявляєте стовпотворіння?
Це те, чого прагнуть "Каноніри" – вивести з гри воротаря, заодно відкривши зони на передній, дальній штангах або на лінії штрафного.
Ось вам передня штанга – це Габріел забив Вест Гему, скориставшись "блоком" від Рікардо Калафйорі, який зупинив рух Мікейла Антоніо. Паралельно Тімбер і Троссар не дозволили зіграти перший м'яч, а Саліба привів свого опікуна прямо до воротаря Вест Гема Лукаша Фаб'янського, затиснувши того на лінії.
А ось вам дальня штанга – гол Габріела в ворота Ман Сіті. Тут все те саме, тільки бразилець робить півколо в інший бік, де Кай Гаверц його чекав і "зняв" з плечей партнера Кайла Вокера, дозволивши вільно пробити. Едерсон теоретично міг би дістати навіс, але куди він вийде, якщо у воротарському одночасно Мартінеллі, Саліба та їхні опікуни?
Бувало й таке, що Габріел продавлював захист по центру – наприклад, з Тоттенгемом. Гаверц побіг вперед, забравши з собою Бреннана Джонсона. Саліба та Вайт зайняли типові позиції біля воротаря, а в цей час Мартінеллі ніби випадково опинився між Габріелом, що налітав на м'яч, та Соланке, який мав тому заважати.
А вони ще ж і розіграти можуть! Згадаймо хоча б гол Олександра Зінченка, якого не закрили, бо всі гравці Астон Вілли скупчились поблизу воріт.
І так, все це дуже нагадує інший футбол – американський.
Райс чи Сака виконують роль квотербека, що пасує вперед у визначену тренерами зону. Гравці ж у штрафному діляться на ресіверів і таклів – одні йдуть на м'яч, інші блокують суперників.
Вайб просто 1 в 1.
І нічого дивного, бо автор стандартів Арсеналу довго жив у США та фанатіє від NFL.
Знайомтеся, його звуть Ніколя Жовер. Він француз, що народився у Берліні, а вчився у Квебеку – ну майже громадянин світу.
Дебютні напрацювання у стандартах Жовер зробив ще в 2008-му у футбольній команді Шербрукського університету, куди його найняв Рішар П'єр-Жиль:
"Він проводив для нас загальні тренування, але також напрацьовував деякі стандартні положення. Я дав йому карт-бланш і пожартував, що він отримав найкращу з можливих лабораторій. Що б він не пропонував, ми це застосовували. Він ретельно розробляв план, мав 4-5 схем. Спочатку я вагався, бо це нагадувало американський футбол. Але саме це він і задумував – інтегрувати північноамериканську культуру в європейський спорт".
А оскільки амбіції Жовера сягали далеко, то у 2009-му він отримав пост відеоаналітика в Монпельє – і кар'єра закрутилася.
Артета помітив його у Брентфорді, де команда забила зі стандартів 46 голів у 2016-19 роках. Мікель тоді привів Ніколя до Гвардіоли, який погодився найняти того в штаб Ман Сіті, але в його ідеї не повірив. Раз-другий вони не спрацювали – і Пеп відвернувся, а Жовер опинився в вакуумі.
Дійсно масштабну роль він отримав у Арсеналі, куди Артета привів француза у 2021-му вже як головний тренер.
"Мікель сам запросив його на свою віллу на Балеарських островах. Вони говорили кілька годин, знайшли спільну мову. Артета вирішив, що Ніколя йому потрібен. Його дружина аргентинка, тож вони обоє говорять іспанською", – розповідає П'єр-Жиль.
І от відтоді більше за "Канонірів" зі стандартів не забиває ніхто.
ESPN навіть лонгрід опублікувала – мовляв, не до добра ця американізація британського футболу. По правді, це десь нагадало луддитів. Боротьба з прогресом що тоді, що зараз однаково смішна й безглузда.
Поза сумнівом, Артета й Жовер уже зараз перевертають гру.
Може, й нові люди з американського спорту до Європи скоро переберуться, чому ні? Вони вміють грати "dead balls" точно краще за нас.
Та й потім, успіх завжди знаходить послідовників.
Арсенал Артети не виграє суто завдяки Жоверу, але без кутових лідерства в АПЛ би не було. Підхід баска надто обережний. Його "Каноніри" за пів сезону пропустили 43 контратаки на власні ворота – це 3-й найкращий показник в лізі, що ілюструє видатну дисципліну.
Водночас у Арсеналу лише 3 власні контратаки за 90 хвилин – і хоча це найбільше за каденцію Артети, це все ще мало.
Артета боїться хаосу – і саме тому приречений атакувати ешелоновані оборони у позиційних атаках. А оскільки MSN під рукою у нього нема, то можете уявити, скільки б він отримав нулів на табло?
Жовер та його кутові рятують Мікеля від звільнення, а фанів – від нудьги.
Субіменді забив Ноттінгему після 6-го кутового в матчі; Меріно Ньюкаслу – після 10-го; Габріел у тому ж матчі – після 12-го. А в березні 2023-го Ріс Нельсон взагалі пробив Борнмут після 17-го (!) кутового в поєдинку.
Це не вишуканий Арсенал Анрі, Піреса й Бергкампа, але після 22 років без золота – хто дорікне?
Та й команді вочевидь подобається.
"Я думаю, що ми вже десь маємо психологічну перевагу", – каже Тімбер. "Я не знаю точно, але я сподіваюся, що це так. Наші кутові виглядають дуже небезпечно, і ми підходимо до них дуже впевнено, що усім нам приємно".
Роман Синчук — 20 січня 2026, 06:00
П.С. Якщо вставлені в цей пост відео не будуть "відкриватися", ви можете переглянути їх за наведеним вище посиланням.
Попутная песня современному футболу была несколько преждевременной. Пульс ещё есть.
https://www.youtube.com/watch?v=PtKuIEXW_48&t=7s
А потім вже вирішує клас мотивованих хлопців...
Зараз (у постбосманівську епоху) клас команд підрівнявся, і таких команд стало дуже багато... Плюс інформаційне супроводження на кілька порядків(!) вище, ніж тоді... Так що звичайною мотивацією не можна обмежуватись. Треба придумувати щось додатково (бо, по-перше, клас команд підрівнявся; по-друге, про твою команду знають майже все до малюсеньких деталей)...
Але хтось ще досі знаходиться у реаліях того часу і просто робить проекцію на сучасний футбол.