ЛЕГЕНДАРНЫЕ
Від Лобановського до Залужного. Як Сергій Балтача покинув Динамо – і став легендою нової справи
20 лютого 2026, 09:00
Які асоціації у вас викликає словосполучення "динамівський ветеран"?
Думаю, багато хто в цю секунду скривився. Попри всі медалі і видатну гри, багато легенд після завершення кар'єри зробили все, щоб їх не любили. По-перше, вони провалювалися в Динамо та/або збірній України як тренери – і для цілих поколінь запам'яталися саме із сумним обличчям біля лави для запасних, а не зі срібними кубками в руках.
По-друге, ці люди безнадійно живуть минулим. Розмови про конспекти Лобановського, про які метр ніколи не говорив, обурення навіть тими змінами, які Динамо сміє робити, явна відсталість від трендів... Динамівці поводяться так, ніби клуб їм належить – і не помічають, що в стрімкій деградації Динамо є і їхня вина.
Але в плеяді великих гравців є людина, яка змогла почати інше, абсолютно нове життя. Людина, яка поїхала в Англію – і влаштувалася там так, що залишається актуальною багато десятиліть, хоча її стартові позиції були в сто разів гіршими, ніж у Бєланова або Заварова. Людина, якій все життя будуть вдячні суперзірки нової епохи, і по допомогу до якої звернеться навіть символ українського опору під час війни.
17 лютого легенда Динамо святкувала 68 день народження.
Утім, про все по порядку.
Футболіст: хлопець з Азовсталі, один із перших трансферів Лобановського
Відправна точка кар'єри нашого героя називається... "Азовсталь". Так, у наші часи особливо голосно, звучить перше ім'я футбольного клубу Маріуполь – який у проміжках називався Азовець, Металург, Іллічівець і ще багато як. Немає нічого дивного в тому, що маріуполець Сергій Балтача почав займатися футболом у місцевій школі.
Першим професійним клубом у кар'єрі Балтачі став харківський Металіст. Сергій демонстрував величезний потенціал, наслідком чого стало запрошення в Динамо в екстремально юні для тієї епохи 17 років. Утім... Дамо слово нашому герою:
"У команду мене запросили в січні 1976-го. У травні закінчив спортінтернат, до серпня пограв ще за Металіст, а потім разом із [воротарем Юрієм] Сивухою приїхали вступати до інституту фізкультури. Тоді ж написали й заяви в Динамо. Але там було не до нас – у команді якраз розгорівся конфлікт між тренерами та гравцями, які вимагали усунути Лобановського з Базилевичем від керівництва команди.
Отже, ні Лобановський, ні інші не хотіли ухвалювати якісь кадрові рішення. Ми ж із Юрою до інституту не вступили, тому й поїхали назад догравати сезон за Металіст. А під кінець сезону, десь у листопаді, коли все вляглося [Базилевич пішов у відставку, Лобановський зберіг посаду], про нас знову згадали.
Повернулися до Києва, і нас одразу ж забрали в армію... А тоді так було – ми ж були призовного віку. Щоправда, служити довелося всього півтора місяця (у внутрішніх військах під Києвом). Після "школи молодого бійця" "дослужували" вже в команді – динамівці на той час уже повернулися з відпусток".
Саме в Металісті Балтача став грати в обороні: до цього він грав півзахисника, а ще раніше, в 13 років, ставав найкращим бомбардиром турніру "Шкіряний м'яч". У Динамо він перший сезон був гравцем молодіжної команди (і це не дивно: Металіст на момент дебюту Сергія був командою другої ліги), але вже був на олівці у тренерів. Про це свідчить включення до складу молодіжної збірної СРСР, де Балтача став чемпіоном світу-1977.
Запам'ятався і перший матч Балтачі в Динамо. Його випустили одразу в головному дербі країни: проти московського Спартака. Наш герой замінив уже вікового Михайла Фоменка – і допоміг команді перемогти 3:0!
"Лобановський, треба віддати йому належне, був дуже тонким психологом. Якби він сказав мені, що я гратиму, за день до матчу або раніше, я б, напевно, хвилювався, а можливо, і "перегорів" би. Але про свою участь у першому поєдинку за Динамо я дізнався буквально десь за годину до початку.
Перед оголошенням складу Васильович покликала мене до себе. Каже: "Сергію, ти виграв чемпіонат світу серед ровесників. Тепер будеш грати проти дорослих. Але ти чемпіон, значить ти – найкращий. Пам'ятай це! Нікого не бійся – ти маєш бути впевнений у собі! У тому матчі я, як говорили потім, зіграв добре".
Одинадцять наступних років в основі Динамо – це одинадцять років абсолютно елітного захисника в системі Лобановського. Балтача спеціалізувався на позиції ліберо: останнього захисника перед воротарем. У складі Динамо він виграв по чотири чемпіонати і Кубки СРСР, а також переміг у Кубку володарів Кубків-1986.
Важливою частиною Балтача був і в збірній СРСР, яку в ті часи тренував Лобановський. Викликався він протягом восьми років, зіграв 45 матчів і став частиною "срібної" команди на Євро-1988. Щоправда, на самому турнірі наш герой вийшов на лише раз, коли його випустили на заміну у фіналі. Досі невихід Балтачі на фінал, за травми Безсонова і дискваліфікації Кузнєцова, багатьма вважається головною помилкою в кар'єрі Лобановського.
Англія: Mr. "No Problem", шия втомлювалася більше, ніж ноги
І саме влітку 1988-го до Спортивного комітету СРСР звернувся Іпсвіч. Команда, яка всього за сім років до цього виграла Кубок УЄФА, а за шість ставала другою в чемпіонаті, в конкретний момент перебувала в другому дивізіоні і шукала посилення в досвіді.
При цьому Балтача був не єдиним титулованим гравцем у команді: того ж літа 1988-го до клубу повернувся Джон Ворк, який, по-перше, застав ті самі успіхи, а по-друге, зовсім нещодавно виграв пару чемпіонств із Ліверпулем.
За час із Балтачею у складі "трактористи" посіли скромні 8-9 місця в лізі, яка скоро стане Чемпіоншипом – але внесок Сергія в це був невеликий. 19 матчів у першому сезоні, дев'ять у другому (і тільки три з них в основі!) – замало для ліги, де вже тоді грали по 46 матчів. Чому ж захиснику, який оборонявся проти Марадони, ван Бастена, Бонека, Румменіге, Платіні, не вийшло про себе заявити в другій англійській лізі?
Одна з причин полягає в самому прізвиську Балтачі. В Іпсвічі його назвали "No Problem", але не через бездоганність, а через те, що англійською від нього можна було почути тільки цю фразу. Іноземних мов Сергій не знав, але проблеми вичерпувалися далеко не тільки цим.
Ось як Сергій згадує англійський етап:
"Зараз Іпсвіч грає в симпатичний футбол, володіє м'ячем по 70-80%, багато легіонерів. Коли я прийшов, це була дуже проста команда – бий-біжи, як то кажуть. На той час керував шотландець Джон Данкан, тому футбол у стилі cross&shoot був йому зрозумілий. Він завжди любив повторювати: Серьога, не пасуй, бий цей м'яч у боротьбу. А я йому завжди казав: У київському Динамо я грав у футбол".
І ще:
"Я тижнів зо два потренувався і в першому матчі Данкан поставив мене, центрального захисника, правим хавом. За перший тайм я тільки раз м'яча торкнувся! У нас якщо ти в півзахисті, значить, ти диригент гри. А в Англії м'яч від захисників, минаючи середину поля, прямував нападникам. Ти стоїш і тільки поглядом проводжаєш м'яч – у мене шия більше боліла, ніж ноги".
Так, зараз це навіть складно зрозуміти, але у вісімдесяті футболіст міг їхати в Англію з Динамо і стикатися з тим, що партнери і тренер слабенькі для нього, а не навпаки.
"Дванадцять років грав із футболістами вищого класу і думав, що такий рівень скрізь. В Англії зрозумів, що більших професіоналів, ніж у Динамо і збірній, уже не побачу". Після Іпсвіча Балтача попросив знайти йому команду, яка грає з ліберо – і єдиним таким претендентом став новачок шотландської "еліти" Сент-Джонстон. І там Сергій просто розцвів! Хоча він відіграв за "святих" лише три сезони, його включали до символічної збірної команди за 20 років, а вболівальники називали його найсильнішим захисником в історії клубу.
Сент-Джонстон не вигравав титулів, але для скромної команди самі сезони у вищій лізі та перфоманси на кшталт 5:0 з Абердіном, який нещодавно перемагав Реал і Баварію, були щастям.
Попри серйозні 35 років, закінчив кар'єру Балтача не через вік. У Сент-Джонстон прийшов Джон Макклелланд – колишній гравець збірної Північної Ірландії, який став граючим тренером. Балтача не вважав Макклелланда здатним керувати командою – і не залишився при ньому. До речі, незабаром Джон справді був звільнений і нікого більше так ніколи й не тренував.
Тренер: перший в історії клубу, повернення на поле
Тренерська кар'єра Сергія, якого вже час називати Сергієм Павловичем, вийшла короткою, але від цього не менш цікавою.
Балтача вирішив не залишати Шотландію і став тренувати в Інвернесі. Незважаючи на фантастичну історію (його ще в VI столітті відвідав святий Колумба, проповідник християнства на острові, у творі Шекспіра тут був замок Макбета, а в реальності він був місцем найважливіших боїв найрізноманітніших війн), статус міста Інвернесс отримав тільки 2001 року.
Тож не повинно дивувати, що вже за рік після того, як Балтача очолив Інвернесс Каледоніан, той вирішив стати частиною більш амбітної команди. Причинами вчинити так саме в той момент, у 1994-му, стала поява в Шотландії четвертого дивізіону, поліпшення логістики – загалом, клуб Балтачі об'єднався з клубом Інвернесс Тісл у клуб із химерною назвою Інвернесс Каледоніан Тісл.
Часто в таких випадках склад стає глибшим і різноманітнішим, але тут вийшло навпаки. Знову слово нашому герою:
"На початку першого сезону, коли ми йшли на першому місці, дванадцять гравців (з вісімнадцяти!) дістали травми, і я повернувся на поле, додавши до складу хлопців з дубля.". Просто уявіть: людина з медаллю Євро, переможець Кубку Кубків і безлічі чемпіонатів СРСР, виходила на поле в четвертому шотландському дивізіоні, і проти напіваматорів...
Наступний крок: академія, вихованці "на 200 мільйонів"
Чемпіонат, утім, команда з Інвернесса закінчила тільки шостою, і на цьому робота Балтачі в Інвернессе закінчилася. Він навіть повернувся до Києва, де кілька років працював асистентом Володимира Лозинського і Бернда Штанге в ЦСКА. І в той момент навряд чи хтось міг уявити, що, можливо, головні виклики і перемоги у нашого героя ще попереду.
Уже в 1998-му Балтача повернувся до Шотландії, там працював асистентом у Данді Юнайтед – але в стократ важливіший той оффер, який Сергій Павлович отримав дуже скоро. Його запросила унікальна команда, яких, напевно, в Англії вже ніколи не буде.
Чарльтон Атлетик, не факт, що увійде навіть до десятки найкращих команд Лондона, але на піку це був унікальний авторський проєкт – і все завдяки одній людині. Алан Кербішлі працював там 15 років, йому прощали середні сезони з бовтанням у Чемпіоншипі або вильотом з АПЛ – а він відповідав на довіру результатами, про які вболівальники навіть не мріяли.
Балтача приходив у 2001 році в команду, яка готувалася проводити другий сезон після виходу в АПЛ – але також у команду, що посіла 9-те місце. Трохи пізніше було сьоме, було безліч упевнених фінішів у середині – і все це в статусі чи не найслабшої за ресурсами команди ліги.
Яким чином? Кербішлі будував справжню британську банду. Тут заявив про себе Скотт Паркер – зараз тренер Бернлі, який як гравець став у пригоді кращим зразкам Челсі і Тоттенгема. Тут за звання найкращого бомбардира ліги боровся Даррен Бент: його 18 голів за Чарльтон перевершили тільки Анрі з ван Ністелроєм.
Тут розкрився списаний з Ліверпуля Данні Мерфі, тут заграв Люк Янг, який не став у пригоді Тоттеннгему, тут розкрився Пол Конческі... Ніякого націоналізму, в Чарльтоні провів чудові сезони і південноафриканець Марк Фіш – мабуть, Кербішлі було важливіше, щоб для гравців рідною мовою була англійська.
І для такої команди було критично важливим підживлення з академії: ті ж Паркер і Конческі були вихованцями Чарльтона. Балтача отримав запрошення на посаду тренера академії.
Цікаво, що вже в 2005-му Бент, який моментально "підірве" АПЛ (18 він забив у дебютний сезон), перейшов саме з Іпсвіча. Чи не Балтачі підказали про талант через старі зв'язки? Втім, не будемо навішувати легенді зайвих медалей – у нього справжніх вистачає.
Наприклад, Джонджо Шелві, який вступив до академії Чарльтона в 2004-му, а всі 2010-ті був одним із найзірковіших півзахисників Прем'єр-ліги. Ліверпуль взяв його зовсім молодим, за 1,7 мільйона фунтів – і хлопець з алопецією, гарматним ударом і талантом підключатися до атак провів більше трьохсот матчів в АПЛ за "червоних", Свонсі, Ньюкасл, Ноттінгем і Бернлі.
Або один із найяскравіших і найкреативніших форвардів сучасності Адемола Лукман. Коли Аталанта розтрощила непереможний, здавалося б, Баєр у фіналі Ліги Європи, хет-триком у фіналі відзначився саме він – і це єдиний хет-трик у фіналі єврокубка за останні 50 років.
Нещодавно Лукман перейшов в Атлетико – і допоміг "індіанцям" створити нове диво, обіграти Барселону 4:0. Суперзірка, що тут ще сказати – і за нього в 2017-му Евертон заплатив Чарльтону 7,5 млн фунтів.
Ось що згадував наш герой про Адемолу:
"Лукман був дуже скромною і тихою людиною, здебільшого мовчав, ніколи не випинав себе і своє "Я" не показував. Конфліктів у нього ні з ким не було. Лукман – порядна, вихована і хороша людина. Але якщо хтось не віддавався у грі, Адік міг підійти до нього і сказати: "Послухай, не підводь нас".
У мене було правило – коли ми заходили після першого тайму в роздягальню, усі мали дивитися одне одному прямо в очі. Одного разу я підійшов із запізненням і почув, як Лукман каже хлопцям: "Ну що, всі можуть підняти очі, як каже Сергій?". Також він із великою повагою ставився до робочого персоналу, кухарів. З усіма вітався, жінок завжди пропускав уперед".
Джо Гомез – головний старожил Ліверпуля. Навіть Салах із ван Дейком перебралися пізніше за захисника, який застав мерсисайдців ще за Брендана Роджерса. Влітку 2015-го Джо перейшов за 3,5 млн – і, чесно кажучи, "червоним" треба б доплатити, відправити до Лондона пару місячних зарплат Ісака.
Місце в основі Гомезу не було гарантовано ніколи, але за ці роки найуніверсальніший захисник команди провів 260 матчів – і, звісно ж, доклав ноги і голову до всіх титулів останніх років.
Карлу Дженкінсону такого ж статусу в Арсеналі домогтися не вдалося. Уболівальник "канонірів", він у першому ж товариському матчі після переходу застав зненацька Войцеха Щенсни, перекинувши свого воротаря парашутом з-за меж штрафного.
Далі були 2:8 від МЮ, травма, 0:6 від Челсі, ще травми – і кар'єра захисника, в юнацькому футболі дуже талановитого, – саме тому Арсенал заплатив мільйон за гравця з третього дивізіону пішла під укіс. Зараз Карл грає за Бромлі з четвертого дивізіону.
Навіть єдиний матч Карла за збірну обернувся ляпасом: через якісь хвилини після виходу на заміну в товарняку зі шведами Ібрагімович поклав цей гол
Езрі Конса – один із найактуальніших героїв збірної Англії. За Тухеля він став регулярно грати за "трьох левів", а за Астон Віллу зіграв уже майже 300 ігор. Чіпкий і потужний, Езрі останнім часом виводить "вілланів" із капітанською пов'язкою – з ним Вілла сильніша, ніж із Мінгзом. У 2018-му Чарльтон продав Консу в Брентфорд за 2,5 млн фунтів – Вілла вже за рік заплатила вп'ятеро дорожче...
Наші дні: Залужний, створення національного символу
Дивна річ: слава Балтачі пов'язана саме з Чарльтоном, хоча в 2008-2012 він був пов'язаний з набагато сильнішим клубом. Ось як він сам розповідає про пригоду імені Челсі:
"Я не працював у структурі Челсі. Я був директором Beacon Academy три роки і на мене вийшли представники клубу, тоді власником клубу був Роман Абрамович. Він через своїх людей надіслав до мене свого уповноваженого представника... У нас було партнерство, між мною, Beacon Academy і Челсі, скажімо так".
Загалом, Бруму, ван Анхольта і Боріні до діамантів, відкритих Сергієм Павловичем, не пишемо – може, у "синіх" і було б краще з академією, якби вони співпрацювали з Балтачею по-справжньому.
У 2024-му Балтача покинув і Чарльтон. На запитання, чому, відповідає просто: настав час щось змінювати. Десь тут треба зазначити, що в самому клубі такій людині ставало все тісніше. В АПЛ Чарльтон не грає з 2007-го, а на момент відходу Балтачі п'ятий рік проводив і за межами Чемпіоншипа. Тандем із Кербішлі був золотим: окремо і клуб полетів у прірву, і тренер не зміг себе реалізувати...
І хто б міг подумати, що прощання з Чарльтоном, у більш ніж пристойні 66 років, готує Балтачі новий виклик. Виклик імені одного з найвідоміших українців сучасності, одного з символів українського опору.
около 12 мес.назад
It was a privilege to stand beside Valerii Zaluzhnyi, Ambassador of Ukraine. I am grateful to have met a true hero of Ukraine. A moment I will always cherish. Слава Україні! ????????
У березні 2025-го Валерій Залужний, який незадовго до цього став послом України у Великій Британії, написав у телеграм-каналі:
"Розповім вам про українських дітей, які попри все вперто йдуть до своєї мети. Про дітей, які не просто люблять футбол, а мріють стати професійними гравцями. Я бачив, як горять їхні очі і як улюблена справа робить їх щасливими. А ще – вони дуже хочуть мати таке місце, де їх навчать і натренують. І ми вже над цим працюємо.
Разом із ветераном Динамо Сергієм Балтачею, ініціатором проєкту Андріаном Силівестру та командою тренерів йдемо до створення Української футбольної академії в Лондоні. Хто знає, можливо, через роки хтось із цих дітей буде в збірній України".
Розкажу вам про українських дітей, які попри все вперто йдуть до своєї мети. Про дітей, які не просто люблять футбол, а мріють стати професійними гравцями. Я бачив, як горять їхні очі і як улюблена справа робить їх щасливими. А ще - вони дуже хочуть мати таке місце, де їх навчать і натренують. І ми вже над цим працюємо.
Разом з ветераном "Динамо" Сергієм Балтачею, ініціатором проекту Андріаном Силівестру та командою тренерів йдемо до створення Української футбольної академії в Лондоні. Хто знає, можливо, через роки хтось з цих дітей буде в збірній України.
І успіхів нашим сьогодні⚽
Усі знають, що діти зараз стрімко залишають Україну. Усі розуміють, що потрібно якось зберігати зв'язки з ним. Для послів будь-якої країни це завдання – одне з найбільш нагальних, і "Залізний генерал" знайшов, на мій погляд, найбільш підходящу в усьому світі людину для пошуку і виховання українських талантів в Англії. Як говорив сам Балтача, який зараз працює в академії (поки що під назвою Inter London) з ранку до вечора, і навіть день народження для нього не став приводом зробити виняток:
"Коли Адемола Лукман і Езрі Конса виграли юнацький чемпіонат світу, вони надіслали мені фото і написали: "Серж, ми виграли той самий турнір, що й ти. Тільки 40 років після. Дякую за допомогу в цьому". Багато хлопців у Прем'єр-лізі та за кордоном. Мало хто розуміє, як виховувати дітей. Головне, що в мене виходить."
Замість післямови
Чому Балтача виявився непотрібним Динамо? Здавалося б, він так відповідає "профілю": стільки років у Динамо, безліч перемог і титулів у статусі гравця. Балтача і в Англії не приховує, що його головним орієнтиром є Лобановський, і на пряме запитання про повернення зазначає, що розгляне пропозицію.
Відповіді на це запитання не знаю і я. Але скажу з повною впевненістю: слава богу, що склалося саме так. Замість чергового "ветерана" на почесній пенсії, який займає чуже місце на дуже важливій посаді, ми всі отримали актуального і затребуваного фахівця, який не просто відповідає вимогам, а й перевершує найсміливіші очікування.
І який проходить шлях від містера "No problem" доходить до того, щоб знаходити підхід до виключно англомовних дітей.
Іноді не піти шляхом найменшого опору приносить максимальну користь.
х х х
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
× 22
Загрузка комментариев
