Про спорт у воєнний час...

Олександр Молибога

Із особистих роздумів. Про спорт у воєнний час.

В один із квітневих вечорів відвідав стадіон у своєму рідному селі Анисів. І ось під час заходу сонця навіялися роздуми про минуле та сьогодення…

Анисівський стадіон…. Вже майже десять років як на поле стадіону не ступала нога футболіста. Саме влітку 2017 року тут свою останню гру зіграв володар Кубку Чернігівського району - 2017 – анисівський «Зернопром» (Президент - Анатолій Дуденко, Тренер – Юрій Мелашенко).

В період 90-х та на початку 2000-х у гарну погоду тут проходили святкові урочистості випускних вечорів. Випускний вечір – це було загальне сільське свято. На випускні вечори, жителів села приходило більше ніж на футбольні матчі. Як казав герой Євгена Євстигнєєва у комедії Ельдара Рязанова «Стережись автомобіля»: «Глядачів повний стадіон !». Та останній випускний вечір тут відбувся не то в 2011, не то в 2012 році. В наступні роки святкування перейшли в корпоративну площину… Далі, як говорив, нині покійний головний редактор журналу «Футбол» Артем Вадимович Франков розпочалася «ковідла проклятая», а за «ковідлою» – війна…

Із початком війни, в короткі моменти затишшя, пролітали думки, чи знайдеться в подальшому житті місце для футболу, адже стадіон імені Ю.О. Гагаріна у Чернігові зруйнували ворожі авіаційні бомби, чернігівська «Десна» перестала існувати…

Втім, на сьогодні Чернігівщину на українській футбольній арені представляють дві команди – ФК «Чернігів» («чернігівські тигри») та ФК «Кудрівка» («кудрівські яструби») - команда із однойменного села колишнього Сосницького, а нині Корюківського району. Репортажі про матчі цих команд намагаюся оперативно висвітлювати на сайтах. Інколи бувають, так звані «накладки», адже, хоча й не часто, але трапляється так, що і «тигри» і «яструби» грають не тільки в один день, а й в один час. Поки працюю без помічника, та як би там не було справляюся… Саме футбол, хоча і не на довго, але все ж таки, трохи відволікає від жахіть війни. Хоча на Чернігівщині матчі і призупиняються та переносяться через тривоги, та що ж ти зробиш, такий він футбол у воюючій країні.

По роботі досить часто доводиться відвідувати шкільні спортивні змагання і буває так, що через тривоги, школярам доводиться по декілька годин сидіти в укриттях…

Сьогодні в цей складний час, багато моїх колег із Асоціації спортивних журналістів України несуть службу на фронті у Збройних Силах України. Із перших днів війни став на захист держави один із моїх улюблених коментаторів Денис Босянок. Пам’ятаю, як він чудово під час коментування матчу прочитав сонет Вільяма Шекспіра. Кому цікаво, подивіться в першому коментарі, воно того варте.

Протягом багатьох років від сірої буденності відволікала мене інтелектуальна гра «Що? Де? Коли?». Як би там не було, але цю гру я вважаю спортивною. Захоплювався нею десь, напевно років із шести. Сам грав у неї в Чемпіонаті міста Чернігова та провів два Чемпіонати Чернігівського району у 2017 та 2018 роках. Проте, із початком війни…. Але не буду вас переобтяжувати, краще зроблю про ЩДК окремий допис, бо щось роздуми вийшли досить довгими.

І наприкінці згадуються слова одного досить популярного на пострадянському просторі, спортивного коментатора: « Ви думаєте ми у футбол граємо, а ми тут життя живемо !»

Ось так і живемо життя у цей складний воєнний час…

Олександр Молибога (АСЖУ)

Фото Максима Прочухана

P.S.

Дэви Аркадьев

Саме футбол, хоча і не на довго, але все ж таки, трохи відволікає від жахіть війни. Хоча на Чернігівщині матчі і призупиняються та переносяться через тривоги, та що ж ти зробиш, такий він футбол у воюючій країні.

Щиро вдячний за таке ставлення до українського футболу (взагалi) й у своєму рідному селі Анисів (зокрема), шановний Олександр Молибога...

х х х

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости