Мені невідомо, якими резонами і сантиментами керувалися очільники славного міста Камянця-Подільського, коли за 30 з гаком років незалежності України, за наявності законів про декомунізацію, так і не спромоглися зняти з вивіски свого міського стадіону імя колишнього 1-го секретаря міськкому КПУ.
Може б хто розяснив, які такі заслуги радянського комуніста-пропагандиста у тому, що в місті в 1963 році зявився стадіон?
Стадіони тоді існували в кожному райцентрі, навіть у великих селах. Звичайно, у ті часи все, що будувалося, росло і квітло, освячувалося іменем партії, єдиної і керівної. Навіть сумновідома Чорнобильська АЕС до Незалежності офіційно носила імя В.І.Леніна.
Сам Тонкочєєв, наскільки відомо з його біографії, в період появи цього стадіону займав посаду 1-го секретаря міськкому КПУ, а власне директором стадіону став уже після виходу на партійну пенсію, з 1968 по 1972 рік.
Можна припустити, що комуністичний секретар, в якого весь послужний список складається з посад у владних кабінетах (примудрився навіть під час ДСВ не вилазити з них) і слухача всіляких курсів партійних організаторів, був водночас палким поборником спорту і водночас вправним будівничим, господарником. І саме за це вдячні містяни досі не можуть забути його.
А може людям насправді "какая разніца", які назви існують в їхньому місті?
До речі, дивно, що у нас чомусь досі немає стадіонів імені В.Щербицького чи Л.Кравчука, насправді великих пошановувачів спорту, футболу в Україні. Промоутерів загальнодержавного масштабу.
Дарую ідею.
ПС Динамо Маслова многократный чемпион СССР еще до Щербицкого... на всех руководителей стадионов не хватит.