Несподівана нація героїв, недооцінений герой Кабо-Верде – та старі добрі генії. Підсумки групового етапу ЧС

Віталій Пасічний — 28 червня 2026, 12:00

Груповий етап будь-якого турніру – це період, після якого найважливіше стримувати себе в оцінках. Після групового етапу ЧС-2022 Аргентина, у кращому разі, уникла потрапляння в категорію "повний провал", а іспанці виглядали чудово – і де ж завершили турнір ті й інші? Для португальців невиразний початок Мундіалю, скоріше, добрий знак: вони виграли Євро-2016, не здобувши жодної перемоги в групі.

Тому зараз зробимо акцент на тих, з ким можна робити висновки – тих, чий шлях зупинився на груповому етапі, та рекордсменах. Знаєте, про який народ згадуватиметься в цих підсумках найчастіше? Гадаю, навіть із 48 спроб не вгадаєте.

ТЕНДЕНЦІЇ

Груповий етап, з якого до плейоф виходять 2/3 учасників – це дуже погано Критика етапу на 48 команд чомусь зосередилася на непрезентабельності багатьох з них. Гаїті, Кюрасао – багато хто думав, що всі проблеми обмежуються тим, що деякі команди пропускатимуть по десять м'ячів. Виявилося, що таких команд набагато менше, ніж очікували, але конкурентних матчів на певному етапі стало замало.

І не лише Алжир з Австрією. Австралія та Парагвай, наприклад, мали по три очки після двох турів. Обидві команди чудово розуміли, що нічия виводить їх обох у плейоф, а ось поразка з великою ймовірністю поховає їхні шанси – і зіграли 0:0. Це не можна назвати договірним матчем, але це все парафрази "хіхонської ганьби" – гри, в якій результат влаштовує обидві команди, і вони "відчіплюють" третю.

Зараз, з огляду на те, що й третьою (третьою третьою зайвою, виходить?) стає хтось із іншої групи, драми на зразок 1982 року не очікується. Але це не скасовує проблеми зіпсованої видовищності, як мінімум, третього етапу.

І головне, що ФІФА не вчиться на помилках. Все це вже було в дев'яностих, коли до плейоф виходили 16 команд із двадцяти чотирьох – і тоді нічиї, які влаштовували всіх, влаштовували ірландці з нідерландцями, румуни з аргентинцями, колумбійці з німцями... Це не домовленість у буквальному сенсі слова, але це так само антиспортивно.

Старим тут місце

Цікаво вийшло: рекорд віку для головних тренерів за всю історію ЧС оновлювався тричі. Уже в матчі відкриття його встановив Уго Брос, який народився в 1952 році, за лічені години його (рекорд, не Броса) побив чех Мірослав Коубек, який народився в 1951-му, ну а щонайменше до наступного чемпіонату триматиметься рекорд Діка Адвоката, який з'явився на світ у Гаазі в 1947-му.

І це при тому, що професія тренера збірної й раніше вважалася "пенсіонерською" – такою, на яку йдуть наприкінці кар'єри. Нас, українців, це має дивувати найменше. Мірча Луческу був за кілька вдалих ігор від того, щоб привести збірну на ЧС у 80 років (так, я думаю, що без поразки від турків його б не вразив інфаркт). Беззаперечні успіхи дель Боске та Ліппі задали тренд, та й сучасна медицина дозволяє зберігати бойову форму до дедалі більшого віку, тут ніяких відкриттів.

Чи є місце азіатам?

З 12 збірних, що вибули, сім представляють азіатську конфедерацію. Це багато – особливо якщо згадати, що загалом їх було дев'ять. Власне, з цього континенту не пройшов ніхто: "вижили" лише Австралія, яка, в принципі, опинилася там лише тому, що на початку століття їй стало нудно розгромити різні Самоа в зоні Океанії, та Японія.

З огляду на те, що азіати значну частину ігор ще й програли з розгромним рахунком, виникає питання щодо нерівномірності квот.

Й так далі. Розгадка на загадка, купа героїв та антигероїв - за посиланням:

Несподівана нація героїв, недооцінений герой Кабо-Верде – та старі добрі генії. Підсумки групового етапу ЧС

х х х

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости