2. Ніби гортаєш сторінки неписаної історії нашого футболу...

Андрей Голобородько

Початок:

1. Ніби гортаєш сторінки неписаної історії нашого футболу...

#НЕФОРМАТ Продовжуємо розмову зі спортивним журналістом та письменником Деві Аркадьєвим.

Андрій Голобородько: Якщо говорити про команди різних років, які ви застали та про які згадували, — зокрема про тріумфальний склад 1975 року та "золоту" команду 1986-го, — як ви оцінювали їхню силу та спадщину, яку вони залишили?

Деві Аркадьєв: Якщо говорити про максимальний потенціал, якість гри та випередження свого часу, то київське "Динамо" зразка 1986 року було чимось неймовірним — це була залізобетонна система, найсуворіша дисципліна та психологія переможців. Але водночас не можна забувати й про команду 1975 року, яка заклала найголовніший фундамент цього переможного духу, коли вони вперше підкорили європейську вершину. Кожна з цих епох мала свій унікальний і неповторний почерк.

Андрій Голобородько: А якщо подивитися на команду 1997 року — як на тлі ваших спогадів про попередні покоління виглядала та зіркова генерація?

Деві Аркадьєв: Відповім конкретним прикладом саме того року, про який запитання, коли київське «Динамо» винесло каталонців із загальним рахунком 7:0! Лобановський і Шевченко, як писали тоді деякі мої іспанські колеги, «звели суперника до школи». Думаю, що велика історія передбачає не лише великі перемоги, а й гучні поразки — і, як усі традиційні гранди, "Барселона" накопичила чимало таких.

​Андрій Голобородько: Валерій Лобановський — геній тренерського цеху. Яким він запам’ятався вам під час близького спілкування і в чому полягав його головний секрет?

Деві Аркадьєв: На жаль, про геніальність Васильовича ми заговорили після його відходу в інший світ. Я усвідомлюю, що 37 років співпраці — підкреслю, на рівних, із повагою до професії одне одного та за взаємної довіри — це чималий термін. Очевидно, саме в результаті багаторічного спілкування з Валерієм Васильовичем згодом, із роками, починаєш усвідомлювати, що мав справу зі справжнім генієм.

Мабуть, головною складовою методології Лобановського було створення психології переможців. До слова, про це під час нашої першої зустрічі перед відеокамерою сказав 19-річний на той час Саша Шовковський. А ще — залізобетонна система ВВЛ, у роботі якої не існувало дрібниць. Він вимагав від гравців повного професіоналізму не лише на полі, а й у житті — людина мала думати про майбутню гру під час сніданку, прогулянки чи відпочинку перед сном, що мені довелося спостерігати ще за часів тренерського дебюту Лобановського у "Дніпрі".

​Андрій Голобородько: Чому Валерій Лобановський у збірній срср робив ставку переважно на гравців київського "Динамо" — як на чемпіонаті світу 1986 року, так і на Євро-1988, — а таких майстерних футболістів, як Федір Черенков, Сергій Родіонов чи Хорен Оганесян, узагалі не брав до команди? Це був чистий прагматизм заради зіграності чи недовіра до гравців з іншим футбольним мисленням?

Деві Аркадьєв: Згадайте гру — і результати!? — складу "Динамо" 1986 року і, сподіваюся, легко можна здогадатися, чому саме більшість підопічних Васильовича й становили кістяк збірної країни. А щодо перелічених вами справді чудових майстрів футболу можу уточнити лише стосовно Федора Черенкова, царство йому небесне, світла пам’ять. Я говорив про нього з Лобановським, який розповів про важке захворювання Федора, пов’язане з його психікою. Кажу про це вперше.

Андрій Голобородько: Олег Блохін — постать велична, але з дуже непростим, колючим характером. Як вам вдалося знайти до нього ключ і побудувати багаторічне спілкування, що переросло у спільні книги?

Деві Аркадьєв: Я одразу сказав йому під час підписання договору на наші книги — першою була "Право на гол", а потім два видання "Футбол на все життя", — що писати за нього не буду: він повноцінний співавтор, отримує свою частку й працює на рівних. Можливо, саме тому в нас і склалися такі довірливі стосунки.

Він міг зателефонувати мені після матчу, пізно вночі, я вмикав диктофон — і ми працювали. А я завжди говорив йому в очі все, що думаю, якщо він був неправий, і він це поважав — мабуть, саме тому ми й створили разом цю історію.

На фото: Деві Аркадьєв у колі легендарних динамівських володарів "Золотого м'яча" — Ігоря Бєланова та Олега Блохіна

На фото: Олег Блохін дякує переповненим трибунам Республіканського стадіону під час прощального матчу 1989 року

У фінальній частині — драма ЧС-1986, мотиви кувейтського вибору Лобановського, роздуми про його тандем із Базилевичем та маловідома історія про Олександра Чубарова від Деві Аркадьєва.

​Усі фотоматеріали та архівні світлини взяті з особистого архіву Деві Аркадьєва та офіційних відкритих джерел.

(Далі буде... )

х х х

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости