Першопроходці
В своєму першому матчі збірна України зустрілася зі збірною Угорщини.
29 квітня 1992 рік. Ужгород. 13.000. Суддя: І. Жук (Білорусь)
Україна: І.Кутепов - О.Лужний, Ю.Никифоров, С.Беженар, С.Третяк - С.Ковалець, І.Цимбалар, Ю.Шелепницький, С.Погодін (Ю.Сак,56) - О.Саленко (І.Гецко,59), С.
Щербаков (С.Гусєв,69)Ось такий склад виставив тренерський штаб на чолі з Віктором Прокопенко.
І я хотів трохи згадати про цих перших гравців хто зіграв під синьо-жовтим прапором.
Юрій НІКІФОРОВ. 21 рік. Чорноморець
Про Нікіфорова заговорили вперше в 1987 році. В той рік юнацька збірна Союзу вийшла у фінал ЄВРО, в згодом ще чемпіонат світу! З п'ятьма забитими м'ячами Нікіфоров став найкращим бомбардиром (тоді він ще грав в нападі). Такого таланта не пропустили в Києві. Наступного року збірна Союзу з Нікіфоровим виграє ЧЄ (U-18). На молодіжному ЧС в 1989 році стався знатний конфуз - виграючи 4:0 по ходу матчу у Нігерії примудрилися втратити перемогу і програти в серії пенальті! Граючи за дубль київського “Динамо” також виділявся бомбардирськими якостями. Але пробитися в основу ніяк не вдавалося. Можливо слід було ще трішки почекати. Та Нікіфоров повернувся в Одесу. А там Віктор Прокопенко знайшов йому іншу позицію - в центрі захисту. Фізичні дані дозволяли, в гарматний удар він міг навіть краще використовувати з глибини поля. “Чорноморець” в останньому чемпіонаті Союзу навіть випередив “Динамо” і в першому чемпіонаті України ходили у фаворитах. Нажаль медалі не взяли, натомість виграли Кубок. Після переїзду в “Спартак” разом з Цимбаларем спокусили виступом на ЧС. І Нікіфоров таким чином зіграв на ЧС-94 та ЧС-02, плюс на ЄВРО-96. Звісно він не довго затримався в Москві і перейшов спочатку в Хіхон, в згодом в ПСВ (там вигравав неодноразово чемпіонат і брав участь в ЛЧ). По завершенні кар'єри гравця засів в Московщині і навіть влаштувався помічником головного тренера збірної.
Сергій БЕЖЕНАР. 21 рік. Дніпро
Дуже схожа траєкторія кар'єри на Нікіфорова. Він також виграв титули чемпіона Європи і світу на юнацькому і молодіжному рівні. Потрапив також на радари “Динамо”. Беженар виділявся щільним відбором, грою головою, вибором позиції, холоднокровно виконував пенальті. В наші дні він би нічим не поступався Забарному. Гарантую. Повернувся в “Дніпро”. Коли з'явився чемпіонат України саме дніпровська команда була укомплектована найкраще. Особливо вдало складався чемпіонат 1992/1993. Тільки за різницею м'ячів поступилися киянам. Взимку 1995 року стався найбільш гучний перехід в українському футболі 90-х. Беженар, Максимов, Коновалов, Похлєбаєв - переїхали до столиці. Слідом за Михайленком. Зворотнім курсом поїхало чимало “динамівців”. Такий поворот казали був пов'язаний з Леонідом Кучмою, який тоді став президентом. Та в Києві була серйозна конкуренція з Ващуком та Головком. Нажаль поразка від Хорватії у плей-офф імені Педересена не дозволила Сергію разом з партнерами пробитися на світовий форум. А потім кар'єра Беженара пішла на спад. Він ще пробував заграти у київському ЦСКА і навіть в Туреччині. Після завершення ігрової кар'єри довгий час працював тренером школи “Динамо”. Останнім часом допомогає утримувати на плаву “Кудрівку”.
Сергій ТРЕТЯК. 29 років. Чорноморець
Найбільш оптимальною кандидатурою на позицію лівого захисника напевно був Шматоваленко (три останні роки входив у список 33-х чемпіонату Союзу). Та якщо хто й міг бути альтернативою то це Сергій Третяк з Одеси. Він також входив до списку 33-х за підсумками чемпіонату 1991. Загалом двічі одеситам не вистачало одного очка до нагород в 1984 і 1991 роках. Тому Прокопенко, який його чудово знав, і запросив на перший матч збірної (Шматоваленко був травмований). Влітку 1992 Третяк переїхав до Ізраїлю і ще роками успішно грав за місцевий “Бейтар” з Єрусалиму. То ж окрім першого Кубку України в трофейному доробку захисника три чемпіонські титули в Ізраїлі. Нажаль з радарів тренерів збірної після переїзду випав і більше до лав головної команди країни не викликався.