Першопроходці
В своєму першому матчі збірна України зустрілася зі збірною Угорщини.
29 квітня 1992 рік. Ужгород. 13.000. Суддя: І. Жук (Білорусь)
Україна: І.Кутепов - О.Лужний, Ю.Никифоров, С.Беженар, С.Третяк - С.Ковалець, І.Цимбалар, Ю.Шелепницький, С.Погодін (Ю.Сак,56) - О.Саленко (І.Гецко,59), С.
Щербаков (С.Гусєв,69)Ось такий склад виставив тренерський штаб на чолі з Віктором Прокопенко.
І я хотів трохи згадати про цих перших гравців хто зіграв під синьо-жовтим прапором.
Сергій КОВАЛЕЦЬ. 23 роки. Динамо Київ
Один з моїх улюблених футболістів того покоління. Мирон Маркевич порадив його селекціонерам з Києва. Сергій грав у нього в Хмельницькому “Поділлі”. Півзахисник одразу сподобався Лобановському . Фактично він мав замінити Михайличенка та Заварова. І у нього це добре виходило. С ходу виграв чемпіонат та Кубок. А в 1991 році Ковалець став взагалі одним з лідерів команди (адже решту зірок залишили клуб). Тому його місце в основі збірної не викликало жодних сумнівів. Ковалець і надалі добре грав за “Динамо”, але не дочекався повернення Лобановського і перейшов до “Дніпра”. З Сабо він не ужився (а хто з Йожеф Йожефовичем ужився?). Ще був всплеск кар'єри у Львові куди його замінив Маркевич. “Карпати” тоді стали бронзовим призером і давали прочуханів навіть Лобановському! Відмінно Ковалець себе показав як молодий тренер в “Оболоні”. Та “Оболонь” зі скромними можливостями показувала дуже пристойні результати. Стали авторами сенсації - першими здолали “Шахтар” на новій їх арені. Непогано працював і в молодіжній збірній України. Але не пощастило з жеребом на стадії плей-офф (Німеччина була надто грізна). Останні десять років змінював різні команди, але вже не так успішно виходило. Син Кирило став також футболістом високого рівня.
Ілля ЦИМБАЛАР. 22 роки. Чорноморець
Улюбленець і вболівальників і партнерів по команді. З шикарною лівою ногою, якою працював немов ключкою. Майстер штрафних ударів. Прикро, що Ілля вибрав іншу збірну. Цимбалар одразу заграв у “Чорноморці” Прокопенка. Та команда пробилася навіть у Кубок УЄФА і лише трішки не дотягнулася до нагород в 1991 році. То ж його місце в збірній цілком очікуване. Згодом Ілля ще виграв Кубок України ( саме він забив єдиний гол у фіналі). Ну а після переїзду до Москви Цимбалар зміг зіграти на ЧС-94 і ЧЄ-96. Талант дозволяв йому грати на найвищому рівні, та травми й любов до випивки завадили. Помер в 2013 і похований в Одесі.
Юрій ШЕЛЕПНИЦЬКИЙ. 27 років. Чорноморець
Вивів команду з капітанською пов'язкою. Починав у рідній “Буковині” (Юрій з Кіцманського району). Тоді Чернівці переживали футбольний бум. Після перемоги у другій лізі в 1988 році Шелепницького запрошували до Києва, але він вибрав Одесу (побоявся конкуренції). А в “Чорноморці” він заграв. Пізніше Сабо його також запрошував, але Юрій вибрав Туреччину. В збірну ж більше не запрошувався. Повернувся назад у Чернівці де догравав і далі працює тренером “Буковини”. Доречі Шелепницький міг стати автором першого голу збірної, але після удару з-за меж штрафного влучив у штангу.
Сергій ПОГОДІН. 24 роки. Шахтар
Сергій зіграв у день свого народження. Починав у Луганську. І як почав! Одразу його запросили до київського “Динамо”. Але там здебільшого грав у дублі. А ось в “Шахтарі” заграв без проблем. Хоча Донецьк поступався навіть в Україні не лише Києву, а й “Дніпру” і Одесі. Намагався пізніше закріпитись десь за кордоном (Нідерланди, Іспанія, Ізраїль). Нажаль ніде не мав успіху. Та в ті часи рідко кому вдавалося адаптуватися за кордоном.
Ковалец: да, однозначно мой любимый игрок Динамо в самом начале 90-х когда все великие разбежались кто куда на более жирные хлеба. И да, Сергей очень напоминал по своему стилю игры Михайличенко, еще одного моего любимчика Динамо второй половины 80-х, но не Заварова - совсем другая антропология и сильные качества
"Предложение России выступать в национальной команде принял прежде потому, что за последующие полгода-год с последнего матча за Украину мы с Ильей не получили ни одного вызова, — вспоминал Никифоров в одном из интервью. — Не знаю, по какой причине, однако на нас поставили крест. Я всегда говорил и повторяю: мы ждали приглашений и с радостью бы откликнулись, если бы они поступили. Но нас не звали. А время шло. И на носу маячил чемпионат мира в США. Пропускать такие турниры, если ты считаешь себя серьезным футболистом, непозволительно."
Век футболиста короток, но болельщикам на это плевать, раз украинец, то всё никуда не должен идти. Не вызывают в сборную, терпи, авось когда-нибудь, года через два-три вызовут. Пропустил ЧМ и ЧЕ? Ну и что, зато ты патриот, на которого забили тренеры сборной. Сборная Украины в 1993 году сыграла 6 матчей и ни на один не вызвали Никифорова и Цымбаларя. Почему? Куда смотрели тренеры сборной? Посмотрите на состав сборной Украины в этих матчах, эта парочка 100% усилила бы сборную, но тренеры похоже думали иначе. Так что спрос именно с них.
А почему Саленко не упомянули? Ах ну конечно, он же из "пседо-культурной столицы", а не из Украины.
А то, что Никифоров с Цымбаларем и оными друзьями по разуму продались в рашу-парашу - это другое, пусть даже и их не вызывали в сборную, так предать свою страну это непостижимо!
Кстати, и в ВСУ полно этнических русских, которые защищают Украину от агрессора, один из них мой друг детства, который погиб в ноябре 2023, у него мама из тюменской области, а отец из краснодарского края.
Можно и меня в предатели записать, уехал понимаешь в Германию и бросил Украину на произвол судьбы.
Конечно важно, где кто рос и формировался, как личность. Ну вот например у меня в классе было двое выходцев из Западной Украины, сам я из Днепра, они разительно отличались от местных своим менталитетом. Вроде бы тоже украинцы, но как будто откуда-то из другой страны, правда такие же антисемиты, как и местные))
Но дело не в то , ездили ли вы или нет, а где выросли и сформировались как личность - таким образом все этнические украинцы, русские, беларусы, поляки, чехи, венгры, румыны, болгары, греки, татары, цыгане, евреи, грузины и так далее, которые выросли в Украине являются украинцами.