Першопроходці
А тепер згадаю українських футболістів, які не взяли участі в першому матчі збірної, але могли б зіграти за своїм статусом і талантом на той момент.
Альтернативним воротарем міг бути Віктор ЧАНОВ (32 роки, Маккабі Хайфа). Віктор безумовно був найкращим голкіпером України у 80-і. Прикро лише, що Лобановський через певні чинники розглядав його лише як запасним у збірній Союзу.
По завершенні сезону 1990 року поїхав в Ізраїль, де одразу став місцевим улюбленцем і чемпіоном. Ще міг бути варіант з Віктором ГРИШКО (31 рік, Чорноморець). На той момент воротар одеситів вже мав серйозний досвід. Пізніше виграв ще й Кубок України та Кубок Туреччини і бронзові нагороди тамтешнього чемпіонату за “Трабзонспор”.Одразу відпало наступне тріо: Олексій МИХАЙЛИЧЕНКО (29 років, Глазго Рейнджерс), Олег КУЗНЄЦОВ (29 років, Глазго Рейнджерс), Сергій ЮРАН (22 роки, Бенфіка). Всі троє були задіяні в збірній СНД яка в цей день грала з Англією в товариському матчі (готувалася до фінальної частини ЄВРО-92). Пізніше Михайличенко і Кузнєцов зіграли кілька матчів за збірну України, а ось “барсик” Юран вибрав іншу збірну.
Олег ПРОТАСОВ (28 років, Олімпіакос), Геннадій ЛИТОВЧЕНКО (28 років, Олімпіакос) - золота пара з Дніпра. Вже рік грали в Греції, але ще не встигли гадаю розгубити форму. Наприклад Протасов ще довгенько пізніше грав в Японії і там був найкращим. Обидва також пізніше зіграли кілька матчів за збірну України.
Павло ЯКОВЕНКО (27 років, Динамо Київ). Найкращий опорник 80-х, який швидко заграв у Києві. Невтомний гравець. Але у 1988 році отримав важку травму і потрібно боровся далі з рецедивами. Олександр ЗАВАРОВ (31 рік, Нансі) вже не гравець ні київського “Динамо”, ні “Ювентуса”. Та гадаю за рівнем майстерності він на той час ще випереджав всіх атакуальних півзахисників України.
Тимерлан ГУСЕЙНОВ (24 роки, Зоря) нападник-бомбардир з кумико-української сім'ї. Вже на той час виділявся, а згодом двічі став найкращим бомбардиром чемпіонату України (за одеський “Чорноморець”). До появи Шевченка був основним нападником збірної.
Сергій РЕБРОВ (17 років, Шахтар). Не дивлячись на юний вік, вже через два місяці перейшов у “Динамо”. І це не дивно, бо Сергій ще в останньому чемпіонаті Союзу забив киянам в Донецьку. То ж влітку Ребров дебютував і за збірну.
Микола КУДРИЦЬКИЙ (29 років, Бней-Єгуда). Невисокого зросту півзахисник, який володів поставленим ударом. Скільки шикарних голів забивав Микола з далекої відстані! Улюбленець вболівальників “Дніпра”. Трагічно загинув в 1994 році.
Андрій ПОЛУНІН (21 рік, Дніпро). З молодіжкою “Дніпра” виграв останній чемпіонат Союзу серед дублюючих команд. В перші роки незалежності команда під керівництвом Миколи Павлова практично нічим не поступалася Києву. Пізніше і Бернд Штанге тримав марку. І порекомендував Андрія в німецький “Нюрнберг”. Нажаль Полунін не зміг до кінця там адаптуватися. Запам'ятався голом у виїзному матчі в Італії. Серце Андрія зупинилося після матчу ветеранів в 2025 році.
Сергій КОНОВАЛОВ (20 років. Дніпро). Ще один талант з берегів Дніпра. Сергій подобався всім і Миколі Павлову і корецям (дві азійські Ліги чемпіонів на його рахунку), і Лобановському (Валерій Васильович одразу дав наказ Суркісу повернути Коновалова в Україну). Підкуповував його універсалізм.
Євген ПОХЛЄБАЄВ (20 років, Дніпро). Близький друг Коновалова. Чемпіон Європи 1990 (U-18), бронзовий призер молодіжного ЧС 1991. Був лідером “Дніпра”, без проблем вписався і в київське “Динамо”. Грав би і у Лобановського, але влітку 1997 змушений був різко завершити кар'єру через рідкісне захворювання.