Свою чергову розповідь я хочу присвятити хмельницьким пацанам, моїм ровесникам. Їм пощастило більше, а може то не пощастило, може то вони більше хотіли цього.
Розпочну із себе. Чому я не став футболістом.
З п'яти-шести років я мріяв стати футболістом. Звичайно же Блохіним, ким же іншим? З ранку до смерканку я ганяв м'яча.
Мені не потрібні були ніякі машинки, пістолети з автоматами, навіть велосипед. М'яч, м,'яч і тільки м'яч!Пригадую свій перший м'яч. Його мені купила хресна, побачивши як я стою перед прилавком з м'ячами у "Дитячому світі"та дивлюсь на м'яч. То був не спраажній іутбольний м'яч, але і не резиновий за 65 коп. Він коштувпв 7 руб. В ньому в середині була камера. А заверху щось на кшталт резини. Він був розбитий на шестикутники і мав коричнево-чорний окрас. Щастя зашкплювало.
В 4 класі я поступив в футбольну секцію до тренера Аркадія Йосиповича Морговського. З перших же тренувань де у мене виходило все абсолютно легко та невимушено. З одним пацаном намім'я Вітя ми розртвпли всіх. Він пасує я зпбиваю, я пасую він забиває.
Після дневлькох тренувань Аркадій Йосипоаич повідомив нам з Вітею, щоб завтра ми також приходили трегквання в першу шрупу В першіц групі зацмплися коащі з кращих. Саме з тієї групи вийшли декілька хлопців ставшими професійними футболістами: Коля Колодій, Дмитро Сандулов, Саня Чопик, і, найголовніша зірка Андрій Кирлик котрий закінсив кар'єру в якості капітана одеського "Чорноморця"
Після повідомлення Аркадія Йосиповича я летів додому мов на крилах. " Я буду футболістом! Я гратмму в "Динамо"Київ, я гратиму в "Динамо" Київ!!!" - моє серце ледь не вистоибувало з грудей. Тато був вдома, він саме приїхав на обід.
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
Загрузка комментариев
