Нині вболівальники «Динамо» перебувають у якомусь тривожному очікуванні.
Думаю, багато хто з вас, колеги, пам’ятає фільм «Фанфан-Тюльпан», здається, початку 60-х років. На самому початку фільму за кадром лунає голос Зіновія Гердта, який промовляє своєрідний епіграф до стрічки (дозвольте навести його в російському перекладі):
«…Вы увидите восемнадцатый век во всей красе, когда люди были счастливы, женщины легкомысленны, а мужчины предавались любимому занятию — войне.
Это единственная королевская игра, в которой могут участвовать все».Ця фраза цілком може стати квінтесенцією наших футбольних аналітичних роздумів — від Бурбаса й Циганика до Смолового та Співаковського. Треба лише замінити слово «війна» на слово «футбол».
Так, ми всі — доморощені футбольні корифеї, і кожному з нас здається, що саме його думка найвлучніша, найправильніша, а отже, її неодмінно мають почути всі.
Однак я не знаю, що буде далі з «Динамо». Не знаю, хто очолить команду і хто поведе її далі — до омріяних вершин чи до катастрофи.
На мою думку, нинішнє «Динамо» — це команда, в якій індивідуальний потенціал футболістів помітно перевищує якість колективної гри. Михавко, Пономаренко, Волошин, Бражко, Бущан, Шапаренко, ветеран Буяльський, а також уже, без перебільшення, футбольний пенсіонер Ярмоленко та юний Редушко — аж ніяк не виглядають хлопцями для биття. Саме завдяки індивідуальній майстерності таких виконавців «Динамо» нерідко долає опір посередніх суперників, а за сприятливого збігу обставин здатне перемагати й сильніші команди.
Тому, як на мене, проблема не у відсутності класних виконавців, а в неспроможності тренерського штабу — і не лише Костюка — організувати гру так, щоб перевага киян виявлялася не тільки у відсотку володіння м’ячем, а й у вмінні системно перетворювати цю перевагу на гольові моменти та забиті м’ячі.
Мені здається — хоча, можливо, я й помиляюся, — що навіть із нинішнім складом можна побудувати значно раціональнішу гру.
Але якщо після відходу Костюка збережуться ті самі принципи організації футболу, то зміна головного тренера матиме переважно косметичний характер. І ніякий Кендзьорек, навіть якби він тричі був Гвардіолою, нічого принципово не змінив би.
Однак чомусь мені бачиться і вважається, що нинішнє призначення пана Мацея — це не перезавантаження, а радше спроба змінити управління командою без кардинальної зміни системи. Хоч, Динамо, нарешті, має навчитися перемагати завдяки якості командних взаємодій, а не всупереч їхній недосконалості.
Що ж буде з «Динамо» далі? Не знаю.
Пам'ятаю лише, що Фанфан - Тюльпан, одружившись з Аделіною, по словам того ж оповідача Гердта стане маршалом Франції.
З повагою, колеги,
Скіф.