Учора початок футбольного матчу довелося дивитися на робочому місці, а завершення — вже вдома. Переглядати гру заново не захотілося. Та й, відверто кажучи, не люблю дивитися матчі, результат яких знаю. У такому разі зникає чи не найголовніша складова футболу — спортивна інтрига. Можливо це футбольним фахівцям і спеціалістам переглядати матчі в запису, заздалегідь знаючи результат, корисно.
Але для мене таке задоволення нагадує «райське блаженство» від безалкогольної кави (тобто - декофенізованої): начебто все, але чогось бракує.Отже, перемога Динамо над Кривбасом — безумовно, важливий результат. Але я б не поспішав зараховувати цей матч до переконливих виступів київської команди.
З одного боку, Динамо продемонструвало характер, реалізувало свої нагоди й витримало майже весь другий тайм у меншості. З іншого — якість футболу залишає чимало запитань. І статистика тут доволі промовиста: кияни завдали лише вісім ударів по воротах суперника, з яких лише три влучними (один з пенальті). Натомість у бік воріт Динамо було завдано 21 удару. П'ять із них заблокували захисники, а чотири парирував Бущан.
Якщо відверто, найбільше мені сподобалася взаємодія Шапаренка, Ярмоленка та Пономаренка. Пам'ятаєте перший гол? Шапаренко знайшов передачею Ярмоленка, той виконав якісну подачу, а Пономаренко грамотно відкрився й завершив атаку ударом головою. Здається, це був лише другий гол Матвія, забитий у такий спосіб.
У цьому епізоді було все: бачення поля, своєчасність рішення, взаєморозуміння та індивідуальна майстерність. Саме такого футболу від Динамо хотілося б бачити значно частіше.
Окремої похвали знову і знову заслуговує Георгій Бущан. Уже в дебюті зустрічі Георгій двічі виручив команду, зокрема не дозволив Ассану Секу реалізувати небезпечний вихід на ударну позицію. А після перерви впорався з непростим ударом Бар Ліна. Без перебільшення, його гра стала одним із важливих чинників перемоги.
Позитивним було й те, що після вилучення Ярмоленка кияни не розсипалися, зберегли компактність і не дозволили суперникові повною мірою скористатися чисельною перевагою. Тут команді справді варто віддати належне.
Але згадайте початок матчу, особливо перші 15 хвилин. Кривбас чомусь надто легко знаходив можливості для завершення атак. І це вже не можна списати на випадковість. Виникають серйозні запитання до організації оборони. Командна взаємодія на цьому відрізку, м'яко кажучи, залишала бажати кращого: опорні півзахисники не забезпечували належного страхування центральних захисників, а ті, своєю чергою, втрачали позиції, особливо під час гри з високою лінією оборони. Суперник отримував забагато простору й надто легко виходив на ударні позиції.
Не менш дискусійною була й атакувальна гра Динамо до вилучення. На мою думку, вона виявилася малопродуктивною. Адже рахунок 2:0 не повинен затуляти очі й приховувати того, що за кількістю ударів кияни суттєво поступилися супернику.
До того ж перший гол Пономаренка, на мою думку, був на межі фолу й без втручання VAR цілком міг викликати серйозні суперечки. Та й такий пенальті у ворота Кривбасу навряд чи кожен арбітр наважився б призначити.
І знову ми не побачили системності в атакувальних діях. Де налагоджені механізми просування м'яча? Де створення чисельної переваги на флангах, продумані комбінації та проникнення через центральні зони? Поки що складається враження, що окремі вдалі індивідуальні рішення нерідко підміняють собою цілісну командну гру.
Кілька слів про Ярмоленка. У цьому матчі він виявився водночас і героєм, і проблемою.
125-й гол у чемпіонатах України та результативна передача— і водночас абсолютно непотрібна пряма червона картка. Досвідчений капітан повинен розуміти, що його емоційна реакція може коштувати команді дуже дорого.
Можна скільки завгодно говорити про попередній грубий епізод із боку Джовані, але відповідати на нього таким чином — непрофесійно. Особливо для футболіста з таким досвідом.
Аналізуючи цю зустріч, я для себе роблю доволі простий висновок: Динамо вміє перемагати, але поки що не переконує, що знайшло свою гру.
Мені здається, що зараз від тренерського штабу потрібно вимагати не стільки результату за будь-яку ціну, а чітких відповідей на принципові запитання: у який футбол збирається грати команда?
З повагою,
Скіф.
Оба гола сотворили Ярмоленко и Пономаренко. Первый гол - конфетка.
Теперь немного о красной карточке. Легионеры "Кривбасса" в этом случае повели себя неадекватно. Хамов безусловно надо ставить на место. Я уже не один раз писал, как в "старом добром "Динамо" в подобных эпизодах хама наказывала вся команда. Подчёркиваю: вся команда. Иногда грубиян попросту не знал, куда деваться, т.к. любой игрок атаковал его на грани, опасно, но не так откровенно и топорно, как это сделал Ярмоленко. Если нарушение, порой грубое, носило игровой характер (а футболисты это видят лучше нас с вами), то могли ограничиться всем понятными жестами. Если нарушение делалось со специальным риском нанесения травмы или грубиян вел себя неадекватно, он сразу оказывался под "особым прессингом" и быстро понимал что и к чему. Да, иногда динамовцы получали карточки, но желтые, а не красные.
В нашем же случае команда никак не отреагировала, а Ярмоленко откровенно и грубо просто ударил по ногам зарвавшегося соперника. Чего он добился? Футбольный хам получил удар, но вряд ли что-то понял, а "Динамо" доигрывало матч в меньшинстве. Много лет назад Андрей тоже не сдержал эмоции и врезал по ногам Степаненко. Ему не понравилось тогда празднование гола. Капитану, ветерану, лучшему бомбардиру УПЛ следовало бы лучше держать себя в руках. А, если уж он решил заняться на поле "воспитательной работой", то делать надо её по-умному, а не топорно.
Позже в интервью Ярмоленко неоднократно подчеркивал, что совершил большую глупость, искренне сожалеет о случившемся и благодарен Степаненко за то, что тот повел себя по-мужски и закрыл этот инцидент. --------------------------------------
Просто некоторые люди в принципе необучаемы. Непринципиально, футболист это или нет.
Щодо гри - перші 15 хвилин тупо провалили (Піхальонок центр поля повністю програє). Потім гру вирівняли і крім голів ще небезпечно атакували (але удари були заблокованими оборонцями, тому в статистику не пішли). В другому таймі компактно перебудувалися і не дозволили Кривбасу створити бодай момента (тільки удари з-за меж карного майданчика). Щоправда, сподівався, що будуть вибігати в контратаки і хоч один із трьох центральних захисників Кривбаса, що були нп картці, отримають другу... Але не вийшло ні цього зробити, ні моментів створити...