Що відбувається, коли команду очолює новий головний тренер

Ну, справді, що і як відбувається, коли на посаду головного тренера приходить новий тренер, навіть якщо він працював у штабі колишнього головного тренера? Насамперед, ну, після того, як його представить власник клубу, новий головний тренер проводить загальнокомандні збори. Знайомиться з гравцями та персоналом (якщо до цього він не працював у клубі), розповідає про своє бачення футболу і, що найважливіше, каже гравцям, що всі вони - і так звана основа, і так званий "золотий запас" - для нього рівні, що він розраховує на всіх них і що всі вони отримають свій шанс.

І після цього починається справжня метушня. Усі або майже всі футболісти на тренуваннях викладаються на повну, щоб довести новому тренеру, що саме вони гідні грати в основному складі - ніхто не сачкує: ані колишні "основні", ані колишні "запасні" за минулого головного тренера. Ну, грати ж хочуть усі - ніхто не хоче сидіти на лаві запасних або виходити на поле за 5–10 хвилин до кінця матчу

Точно така сама картина спостерігається й у перших офіційних матчах під керівництвом нового тренера. Звідси й ефект "поліпшеної" гри: крім якихось свіжих ідей від нового головного тренера, помітна підвищена самовіддача та командна швидкість, інтенсивність командних дій, більш суворе дотримання ігрової дисципліни.

Зрозуміло, що всі ці зміни помітні не лише фахівцям, а й звичайним уболівальникам, зокрема й читачам сайту Шурика. І ті, хто натерпівся від непривабливої гри команди за попереднього тренера, цілком щиро радіють і сподіваються, що з новим тренером гра команди засяє новими барвами і, як наслідок, попереду маячить світле майбутнє з титулами та участю в ЛЧ.

Але... Але, як то кажуть, щастя не може тривати вічно. Після кількох зіграних матчів у нового тренера сформувався власний стартовий склад, власна основа. Відповідно, сформувався й "золотий запас" - лавочники. Тобто, всі гравці починають усвідомлювати свій статус. І ось тоді починається... відкат - боротьба за місце в основному складі за нового тренера, загалом, добігає кінця, і все повертається на круги своя. Основний склад дозволяє собі знизити планку вимог, а запасні розуміють, що їхні шанси потрапити до основного складу мінімальні.

Як наслідок (і, як правило), короткочасний сплеск згасає, гра команди та окремих футболістів погіршується, так само як і результати. І тоді починають лунати знайомі й звичні заклики: "Геть тренера-фізрука!"

Такої ситуації можна уникнути, якщо є можливість придбати готових гравців пристойного рівня. Але це, принаймні на сьогодні, практично неможливо. Що залишається? Сподіватися, що запасні гравці не опустять руки й продовжуватимуть старанно працювати над собою, а новий тренерський штаб дасть зрозуміти "основним", що місце в стартовому складі нікому з них не гарантовано.

Ну і ще. Дуже важливо, щоб "господар" не втручався у тренерські справи. Ну, наприклад. "Шеф" хоче за хороші гроші продати якогось гравця і тому просить тренера надавати цьому гравцеві якомога більше ігрового часу. Я вже не кажу про "родинні зв’язки".

Ну, і на мою думку, незрозумілий статус Ярмоленка не сприяє мікроклімату в колективі (як між гравцями, так і між гравцями та тренерським штабом). Пишуть та говорять, що він дає поради Суркісам і тренерам. Це, взагалі, що таке? Він краще за Суркісів розбирається в бізнесі чи в роботі менеджменту? Чи він досвідченіший і кваліфікованіший тренер, ніж Кендзєрек? Якщо так, то призначте його вже спортивним директором із відповідними правами, обов’язками та… відповідальністю за прийняті рішення та... надані поради.

Хочеться вірити, що у нового тренера ДК усе вийде. Побажаємо йому успіху.