Якщо перефразувати вислів одного рудого старп...політика з північноамериканських штатів, то в принципі все могло бути значно гіршим.
Дві перемоги над Угорщиною і Грузією отримані, погодьтеся, у загалом нічийних матчах, наша збірна ні в чому не переважала суперників, і за іншого сценарію, цілком реального, ми могли б і не дорахуватися кількох очок.
Як мінімум.Допускаю, що плей-офф з групою С збірна України все-таки подолала б, але що нинішнє здобуте 3 місце, що гіпотетичне 4, не дають жодних підстав для оптимізму.
Мальдера виявився на диво послідовним (чи то впертим, чи може сліпим) тренером і гнув свою лінію з першого до останнього матчу. Як чудив з перестановками у захисті, так і чудив. Як ставив у старті двох нападників, так і ставив. Ніщо, ніякі перипетії у поєдинках, не похитнули його у своїй упевненості у пошуках вірного шляху.
Схоже, він змалював для себе план А на гру і намагається його реалізувати - незалежно від суперника, від наявності гравців під рукою. Тобто, гравці під схему, а не схема під гравців.
Ми лаяли Реброва за надмірну адаптивність, за безініціативність у грі, за провальні перші тайми.
Так Мальдера почав заходити з іншого кінця. Головне, мовляв, правильна розстановка гравців і дотримання плану на гру щоб там не було.
Для мене показовим виявом подібної тактичної негнучкості, невміння оперативно реагувати на події на полі стала ситуація у гостьовому матчі проти П.Ірландії, коли готувалася заміна Яремчука на Краснопіра.
Свіжий нап топтався край поля, мерзнув, на нього накидали куртку, ніжно дихали асистенти, а Мальдера чомусь тягнув з заміною. Що він хотів побачити на полі, чому не пришвидшив заміну, незрозуміло.
Тим часом господарі посилювали тиск, Яремчук не знав, куди бігти - ближче до своїх воріт чи до заміни, а гол назрівав і зрештою визрів. Повне дежа-вю з Михайличенком в Динамо - "ми хотіли зробити заміну, але не встигли".
У загальному підсумку збірної все схоже на біг на місці. Десь перемогли, десь програли. З групи не випали, але рейтинг погіршили.
За 4 місяці початок відбору на Євро, нова сторінка в історії національної команди.
Очевидно, що саме Мальдера з своїми помічниками почне цю нову пісню.
Очевидно, йому здається, що він уже визначився з схемою гри, з кістяком команди, йому здається, він знайшов Забарному нове застосування на полі, а Яремчук ще може полякати захисників біля чужих воріт.
Ну гаразд, головному тренерові видніше.
Єдине, що слід усвідомити і запамятати Мальдері, що через 4 місяці, у березні 2027 року, у нас може бути зовсім інша команда. У тому сенсі, що члени збірної, які грають в УПЛ, будуть в іншій ступені функціональної готовності, хтось просто втратить форму чи навіть травмується. Хтось одружиться чи розлучиться, а хтось мріятиме про жирний контракт у новому клубі.
Наскільки Мальдера виявиться готовим до таких змін, як він реагуватиме на всі ці нові виклики - ніхто не знає. Можливо, допоможуть йому у цих пошуках слова його знаменитого земляка Карло Анчелотті: «У кожного є воля до перемоги, але тільки у кращих є воля до підготовки для перемоги».
тому аж 3 голи у 6 матчах