У неділю - "Зоря"

Вітаю усіх із учорашньою грою. Погодьтеся, що успіху "Динамо" допоміг майже повний стадіон. Гадаю, що ті, хто не пішов, дуже потім шкодували. Пережити такі емоції на стадіоні - це одержати всвітлий спогад на все життя. Коли у 1994-му Ребров забив га останніх хвилинах "Спартаку", я самого улдару не побачив. Бо у момент подачі Ковальця уся трибуна вскочила на ноги і мене хтось пихнув у спину. Поки підняв голову стадіон вже вирував від радощів. Пройшло сімнадцять років, але ті секунди ніколи не забудуться.

Власне, на футбол ми йдемо саме за цим - за спільною радістю у той момент, коли вже нічого, здається, не зміниться. Ця радість приходить не на замовлення, її треба дочекатися, перетерпівши розчарування. У футбол не можна вигравати завжди. Але йти на стадіон, щораз сподіваючись на диво, варто кожного разу.

Запитаєте, а яке диво може статися у грі із "Зорею". яка буде післязавтра о 19.30 на "Динамо"? По-перше, гра не буде легкою. У Луганську достить непогана команда і грати проти "Динамо" вони будуть як останній раз у житті. Нашим же слід буде підтвердити свій клас, доповнивши його настроєм на перемогу. А настрій цей без повних або майже повних трибун, отримати непросто. Коли ти відчуваєш дихання трибун, грати набагато легше - це знають усі, хто хоч раз вихлодив на поле. Тому головне, чого я боюсь перед грою із Луганськом, це незаповненого стадіону.

Давайте прийдемо і продовжимо свято, яке почалося учора і досягло найвищої точки на 94-й хвилині гри. Знову будемо разом із командою, яка має показати своє вміння перемагати. У нас нині суперсерія - три футболи за сім днів! Будемо разом із командою, будуть три перемоги!

І ще трохи інформації. Приз для володарів абонементів буде розіграно не у неділю, а у середу на матчі Кубка. Справа у тому, що призи спонсор дав заздалегідь. Ніхто не знав, що зявиться додатковий футбол. Чекайте запитання на свій мобільний телефон.