Війна...! А що далі?!

Написання даного блогу навіяно, в основному,  темою "Все по настоящему..."

Як і в кожного з вболівальників ДК, в мене час від часу виникало відчуття дивного де жавю після кожного матчу рідної команди та особливого успішного виступу. З самих різних "достовірних та об′єктивних джерел" на Динамо лився бруд, смакувались невдачі та нагніталася обстановка.

Ось така інформаційна атака перманентно діяла на нерви гравцям ДК, адміністрації і, звісно, нам пересічним вболівальникам, тим самим створюючи міф про "народну команду" України, але, чомусь, з латиноамериканським обличчям (хоча це не так важливо в еру інформаційних технологій та глобалізації). Видно не давали спокою керівництву ШД заслужені довгими роками та кропіткою працею лаври Динамо, адже як так? гроші є, влада є, улюблена забавка у вигляді футбольного клубу є, а все рівно любить народ Динамо.

І забувши народну мудрість "Силою милий не будеш" понесли "світочі" журналістики в народні маси казку про "східноєвропейську Барселону". Але на місці каталонців я б позивався до суду за таке приниження славного імені, адже як можна списувати на випадковість гол від голкіпера Палопа у компенсований час і при цьому бути мегаграндом. З метою популяризацію та залучення широких мас до вболівання були витрачені десятки мільйонів валюти на коцерти, безкоштовні квитки на матчі чи мінімальна ціна за рахунок дотацій з бюджету РЛА, навіть тематика національною збірної була задіяна (думаю всі пам′ятають скандал з ціною на квитки збірної та хто був "винен"). Але всі заходи не давали потрібного результату... Мабуть саме тому, не витримавши нервової напруги єдина звивина віддала команду "фас"... І почалась війна, без компромісів, без права на помилку, без полонених...

Звичайно, що свою частку "електорату" Шахтар в народі знайшов і досить значну (проте чим команда привабила своїх вболівальників це вже інше питання), але особисто для мене подібна корпоративна політика є неприйнятною та неприпустимою. І нехай навколо точаться дискусії Чи відповідати і ЯК відповідати на інформаційну війну проти Динамо, для себе я визначився, що в жодному разі не варто опускатися до рівня суперника ("не спорте з ідіотом, інакше ви опуститесь до його рівня, де він задушить вас досвідом" (с). Так, нехай це звучить старомодно, нехай це неймовірно складно, але це потрібно, тому що честь і гідність не купиш ні за які гроші (навідміну від трофеїв), саме такі риси Динамо привабили мене в свій час (звичайно окрім яскравої гри команди) при виборі команди на все життя!  Я зможу пробачити ДК все: бліду, невиразну гру, відсутність трофеїв, але не пробачу моральне "падіння". Звичайно, я доросла людина і усвідомлюю, що абсолютно чесних людей не буває, у кожного свої скелети в шафі, але тим не менше...

Керівництво клубу можно звинувачувати багато в чому, але в питаннях інформаційної політики стосовно конкурентів я підтримую на всі 100 %. Як на мене, краще бути бідним, благородним дворянином, аніж зажерливим, готовим на компроміс із власною совістю нуворишем. Знаю, що мене можна критикувати нещадно в цій позиціїї, але ж це власна справа кожного, і відповідно до своїх переконань та якостей кожен обирає сам як йому чинити і за який клуб вболівати.

Тож на сьогодні ДК кинуто виклик і ми забов′язані його прийняти! Але вести дану війну ми маємо своїми методами: на кожне слово критики відповідати забитим м′ячем, на звинувачення "суркусвсекупив" яскравої грою, досягненнями на євроарені, достойними вихованцями власної футбольної академії. Такий шлях є важчим, на футболістів і на всіх лягає величезний вантаж відповідальності, але вірю, що разом ми це зможемо зробити!

За великим рахунком, Динамо стало заручником ситуації, з нетиповою поведінкою в олігархічно-бюрократичному суспільстві, тому що та інформаційна війна, що спрямована проти нашого улюбленого клубу це лише одна з граней боротьби, що точиться в українському суспільстві, боротьби за вплив, владу, ресурси та... людські душі. Так, саме за наші з вами душі, за нашу свідомість, за бажання перетворити нас на слухняну біомасу, що, на жаль, досить успішно воходить у тих, хто цим займається... В силу роботи (юридичного спрямування) мені відомі кричущі факти з "фронтів" даної війни, що  складаються у досить невтішну картину...

Але...

Але не све втрачено, я вірю в силу духу українського народу, вірю в перемогу здорового глузду і в те, що нам по силам змінити навколишній світ, головне почати правильно, почати з себе, зберегти власну гідність та здатність до самостійного мислення. І перемога кожного з нас над самим собою стане вкладом в протистоянні за славне ім′я київського Динамо!

Разом до перемоги!!!