Доброї ночі, всім читачам Динамо від Шуріка.
Щойно закінчилося манчестерське дербі, в якому вирішувалася доля першого місця турнірної таблиці англійської Прем'єр Ліги. На щастя, мені випала можливість переглянути цей матч, який залишив після себе виключно позитивні враження і емоції. Для тих, хто не дивився, повідомлю, що команда Роберто Манчіні здолала клуб сера Алекса Фергюсона з рахунком 1-0, автор голу - Вінсент Компані.
Не хочу описувати саму гру, так як за лічені хвилини вийдуть аналітичні огляди від професійних журналістів. Маю намір сказати про інше: в цьому матчі, який відбувся за 2 тури до закінчення чемпіонату, скоріш за все вирішувалася доля золотих нагород (свого роду "золотий матч"). Гра була дуже принциповою, але мені, як людині яка не відчуває симпатій до жодної з команд, сподобався той професіоналізм, який панував як на полі, так і за його межами. Так, були на полі зіткнення, часом навіть дуже жорсткі, але це не призводило до конфліктів, гравці вибачалися, і на цьому все! Так, арбітр декілька разів помилився, але помилки були несуттєвими, і, взагалі, присутність рефері була фактично непомітною - він не гальмував гру, і ніхто не зможе його дорікнути у предвзятості чи у впливі на результат матчу. Так, після одного з моментів виник конфлікт між головними тренерами обох команд, але далі, ніж декілька фраз і жестів один одному, справа не зайшла; а в кінці гри наставники потиснули один одному руки, як ні в чому не бувало! Так, МЮ не показав сьогодні чемпіонської гри, саме тому перемога МС є цілком заслуженою, але тому і виключно тому, що вона здобута в чесній боротьбі - сьогодні переміг сильніший в футбольному плані, а не в політичному.
До чого я це все вище написав? До того, що, скоріш за все, зовсім скоро нас чекає вітчизняний "золотий матч", в якому вирішиться доля золотих медалей. І я дуже хотів би, щоб ця гра була такою ж чесною, прозорою і цікавою, як і англійський варіант, який я спостерігав сьогодні. І тоді, незалежно від результату, я зможу визнати, як і сьогодні, що переміг сильніший, переміг чесно, без допомоги 12-го, 13-го і 14-го гравців. Надіюся, що саме так і пройде матч у Запоріжжі. Надія вмирає останньою...
Всім надобраніч і гарних сновидінь!
З повагою, Westt
(из речи товарища Сталина на Политбюро )
"Сегодня мы не создали особо много проблем вратарю соперника. Мы начали хорошо и доминировали первые минут 15, но потом "Сити" удалось навязать нам свою игру, а под конец тайма мы пропустили гол в раздевалку, который стал решающим в нашем противостоянии. Я не могу жаловаться на несправедливость результата, соперник действовал острее и был более близок ко второму забитому мячу. Это очень важная победа для них, теперь именно от них все зависит. Если "Манчестер Сити" выиграет два оставшихся матча, то выиграют и лигу".
До речі, для мене період тренування Інтера в біографії пана Луческу абсолютно темний. Тобто знаю, що тренував, але як, і що він там "чудив" - не в курсі =)
вот экс-коллеги про него:
"Румын Иоан Андоне, игравший с Луческу в команде "Корвинул" (Хунедоара), рассказал нам: "Луческу был правым нападающим. Он не был быстрым. Но был потрясающим мастером последнего паса. Например, его партнером в бухарестском "Динамо" был Дуду Джорджеску — дважды обладатель Золотой бутсы. Так вот каждый год он забивал по 20 мячей с передач Луческу. По стилю игры я бы сравнил Мирчу с выступающим сейчас за "Барсу" Педро. Что касается вспыльчивости в отношениях с арбитрами, то таким он был и как игрок. "Вы ошиблись! Не было штрафного!" — давил он на рефери. Почему он это делал? Потому что умный. Судьи уважали Луческу, ведь он был капитаном сборной, раза два показали ему желтую карточку — не больше"".