Олександр Скоцень – це прекрасна футбольна легенда з 1930-х і 1940-х рр. ХХ століття. Його визнавали найкращим гравцем французьких чемпіонів, а французькі ЗМІ захоплено писали про унікальне спортивне мистецтво, пойменовуючи його грандом європейського футболу – він перший український футбольний кондотьєр, чий талант було оцінено поза Україною.
Про свою химерну долю і про футбол у ній писав цю цікаву книжку політичний емігрант Олександр Скоцень.Один з українських письменників у 90-х роках познайомився з Олександром Скоценем у Канаді, який показав йому фото гравців київського Динамо 1941 року. На фото серед повного складу футболістів було зображено лише ногу Скоценя (на те були свої причини, адже історію постійно підганяли під існуючі реалії).
Доля Скоценя склалася як захоплюючий детектив. Життя юного футболіста почалося на околиці довоєнного Львова. А потім Скоценя призначили ...футболістом московського Динамо, звідки його повернули до Києва тутешні чини НКВС. Коли розпочався сезон 1941 року, у перших чотирьох матчах Скоцень забив 6 м’ячів. 22 червня на новозбудованому стадіоні очікували на гру Динамо Київ проти ЦБЧА (ЦСКА), але «Київ бомбили…»
А Скоценя за кілька днів заарештували, як націоналіста, бо розмовляв українською. Здав його до НКВС товариш по команді… Правда незабаром його випустили з умовою, що він негайно залишить місто.
До речі, у цій книжці спогадів Скоценя розвінчується міф про Матч смерті.
Після війн иСкоцень опинився у Франції, зваісн ов СРСР був зрадником народу. Став одним з найкращих гравців чемпіонату Франції. Потім наприкінці 50-х рр. емігрував до Канади.
Пам’ятаю, у мене була, і є книжка Мирського та Семибратського «Атакующая вершины», так там лише скупе повідомлення про те, що у 1940 році Скоцень зіграв за Динамо 5 матчів. Ось так плодилися міфи та замовчувалися справжні успіхи.