Легендарний футболіст і тренер Микола Павлов розповів «Футбол 24», за чий рахунок живуть функціонери УЄФА, чому президента УАФ Андрія Шевченка не обрали у Виконком і порадив дати спокій головному тренеру збірної України Сергію Реброву.
— Миколо Петровичу, як взагалі можна розцінити заяву Інфантіно? Бо в наших реаліях війни така позиція виглядає, м’яко кажучи, нездоровою.
— Подивіться: на всіх великих футбольних змаганнях, чемпіонатах світу, Європи, Ліги чемпіонів хто був головним спонсором, кого більше за інших рекламували? Російський «Газпром». В УЄФА працюють функціонери. Інфантіно — функціонер, він нічого не довів у футболі ні як футболіст, ні як тренер. Ці люди живуть з цих грошей, які йдуть з росії.
І ви подивіться, хто грає в чемпіонаті росії. Чимало легіонерів, там повні стадіони. Це при тому, що клуби і збірна не виступають на міжнародному рівні. Не так, як у нас, приїжджають, щоб через Лігу чемпіонів чи інші єврокубки заявити про себе в Європі.
За тим, що в росію продовжують їхати легіонери і футбол тримається на плаву, стоять тільки гроші. Тому й бажання Інфантіно зрозуміле — він хоче туди звернути. Але, гадаю, в нього нічого не вийде.
— Виконком УАФ, до складу якого ви входите, оперативно відреагував на його заяву.
— Ми і президент УАФ стоїмо на такому шляху, що ні кроку назад. На Виконкомі було прийняте рішення звернутися не лише в УЄФА. Копії листів за пропозицією члена Виконкому Ігоря Гатауліна були відправлені всім європейським федераціям. У них аргументовано і детально розповідається, чому, коли і як наша позиція непохитна.
— Від Інфантіно чогось іншого важко було очікувати, бо вже після анексії Криму він «на ура» проводив чемпіонат світу в росії. А як зрозуміти необрання заслуженої людини, Шевченка, до Виконкому УЄФА, хоча там продовжує засідати представник росії, який на даний момент у футбольному плані лобіює інтереси країни 404?
— Вітер так само дує з півночі. Андрій Миколайович — заслужена у футболі людина і, гадаю, його кандидатуру й обговорювати було зайве. Пройшли представники Іспанії й Ізраїлю. Хто ці люди, що вони дали футболу, чи залишили якийсь слід… Я цих прізвищ не знаю. Обирають функціонери, тому вони залежать від керівництва УЄФА. Якщо очільники європейського футболу ухвалюють таке рішення, на зближення з росією, щоб повернути їхні збірну й клуби до міжнародної спільноти, то ніхто заперечувати не буде. Андрій Шевченко не такий. Він ніколи не піде на таке.
— Тобто, рішення щодо Шевченка виглядає штучним.
— Гадаю, що так. Там люди підневільні, а Андрій Миколайович — особистість. Цю людину знають усі в світі, його там бояться, щоб, не дай Боже для них, він їм не зіпсував солодкої каші.
— У Виконкомі засідає представник росії. Чим пояснити його лобі, адже він наразі нікого не представляє? Грошима?
— Про це ми можемо тільки здогадуватися. Проте за всім стоять гроші. Росіяни правлять ними в усіх сферах діяльності. Обурливо. Вони ще й вшановують пам’ять колишнього гравця, який прийшов до нас зі зброєю й безславно загинув на чужині. І він — один, а скільки наших футболістів полягло, захищаючи свою землю — не порахувати.
— Може, там не розуміють, що у нас тут кровопролитна війна вже більше трьох років і хто в цьому винен?
— Мені здається, що вони там сидять в рожевих окулярах.
— Можливо, Андрію Шевченку слід було запросити в Україну Інфантіно з головою УЄФА Чеферіном, показати, що тут відбувається?
— Запрошував, і неодноразово. Але чомусь не їдуть. Вони в Росію їдуть.
— Ваш прогноз, чим усе має скінчитися: повернуть росіян на міжнародну арену?
— Гадаю, в росіян на даному етапі нічого не вийде. Більшість європейських країн будуть проти. А росія й надалі гратиме проти збірних африканських студентів.
— Якщо припустити дикий сценарій з поверненням країни-агресора в УЄФА. На вашу думку, інші країни як себе поведуть?
— Ми точно бойкотуватимемо усі змагання під егідою УЄФА. І, напевно, нас підтримають багато країн, адже нам у боротьбі допомагає майже вся Європа.
— Миколо Петровичу, не можу не спитати: чим наразі займаєтеся?
— Був на двох 70-річних ювілеях. Спочатку в Олега Абрамова, який був адміністратором у Соколі й у Олега Блохіна на чемпіонаті світу. А в понеділок повернувся з Одеси з іменин легенди Чорноморця Петра Чілібі. Якби не він, в Одесі взагалі б не було ветеранського футболу. Трохи позгадували минуле, але завжди мова, куди без неї, заходила про суддівство.
— З призначенням Катерини Монзуль воно змінилося?
— Раніше як було: адміністратори зустрічали суддів, годували, поїли, проводжали — як за дітьми доглядали. А зараз прийшли молоді хлопці, яким за Шевченка, завдяки клубам, підняли зарплати, всі перебувають в однаковому становищі. Такого суддівства, як зараз, давно не було. Принаймні я не пам’ятаю. Повірте, мені є з чим порівнювати. Катерина з помічниками вникають у всі процеси.
Наведу один приклад. Наразі я відвідую матчі Дитячо-юнацької ліги за участю Лівого Берега. До нас багато команд приїжджають. І минулої п’ятниці мені надсилають чотири нарізки з матчу команд U-15. Показав їх Каті Монзуль. Там ще Віктор Дердо був, вони разом працюють. Катя наступного ж дня цього арбітра відсторонила — за призначений пенальті. А наступного дня показала мені фото і відео з іншого ракурсу, і там арбітр уже правий. Я до того, що людина вникає в усі процеси, ДЮФЛУ це чи Прем’єр-ліга. Не полінувалася, знайшла інший ракурс. І так у всьому, докопуються до істини.
Арбітри зараз судять набагато краще. Це заслуга Шевченка, він прийняв рішення про її призначення.
— Ви зачепили тему ДЮФЛУ, я також за нагоди ходжу на матчі. Юнацький футбол у нас на підйомі не перший рік. Але ж першій збірній бракує вибору гравців. Мали можливість порівняти в матчах проти Бельгії.
— Я знаю, як працює Сергій Ребров. Ми з ним часто спілкуємося, по різних питаннях. Суто професіонально я не можу розповісти, з якими труднощами він стикається. Ті, хто не працював у футболі, цих нюансів не зрозуміють.
Наразі в нас нав’язуються думки ютюберів, блогерів — усі «професори». Але це велика омана. Валерій Лобановський колись сказав мені: «Не теоретики можуть нас вчити, насправді маєте вчити їх ви, бо ви — практик». Так було й у Сергія Реброва, він із командою жив кожен день, думав, придумував, реалізовував. Але в збірній зовсім інша ситуація. Дякуючи президентам клубів, він хоч має додаткові кілька днів, щоб попрацювати з футболістами. В іншому випадку було б іще гірше.
— Як на мене, то результат у Лізі націй ми показали задовільний. В Європі мало команд, які зможуть обіграти розлючену збірну Бельгії.
— Реброва не треба відволікати від основної цілі. У нього завдання — вивести збірну на чемпіонат світу.
— Зустрічі з Канадою і Новою Зеландією у червні — хороша можливість об’єднати команду перед стартом у відборі до ЧС.
— Побачимо, що у нас в чемпіонаті відбуватиметься. Там буде турнір, можна попрацювати, подивитися кандидатів, побудувати спокійний тренувальний процес. Тренер матиме змогу з усіма поговорити, згуртувати колектив. Може якраз цього й не вистачає. У нас не провідна європейська команда, як усі думають. Але хлопці перспективні. У випадку серйозного ставлення, з часткою везіння, грамотних дій тренерського штабу, тут багато складових, успіх прийде. До речі, Сергій Ребров — один із небагатьох, хто змінив результат ігор завдяки замінам.
А взагалі, на мій погляд, найкраща збірна була за Шевченка.
Геннадій Чеховський