Український нападник англійського «Сандерленда» Назарій Русина, який від початку року виступає на правах оренди за хорватський «Хайдук», розповів, як у нього складається кар’єра в його нинішньому клубі, та розповів про плани на майбутнє.
Назарій Русин«Хайдук бореться за чемпіонство. Дай Боже, вдасться подарувати свято місту та фанам»
— Назарію, як ваші справи у «Хайдуку»?
— Все добре. Зараз почав грати. Враження від нової команди позитивні, адже вона бореться за чемпіонство. Тут дуже класні фанати, але специфічні. Клуб уже 20 років не вигравав національну першість, і всі цього дуже хочуть та чекають. Дай Боже, вдасться подарувати місту свято. Думаю, тут буде неймовірна атмосфера.
— Як у вас складаються відносини з головним тренером Дженнаро Гаттузо?
— Мені здається, що зараз він такий самий тренер, яким у минулому був гравцем — багато пристрасті до гравців і футболу. Як людина, якщо чесно, дуже класний. До усіх ставиться однаково. З ним приємно працювати, але важко. В нього складні тренування, і він вимогливий як до нас, так і до самого себе. Це щось нове для мене. Прикольно.
— Часто заслуженим у минулому футболістам не вдається стати класними тренерами. Чи говорив колись Гаттузо типу: «А ось я грав, я забивав...»?
— Ні. В цьому плані він жодного разу не ставив себе вище за когось в команді, розповідаючи, що виграв чемпіонат світу чи ще щось. Повторюся, до кожного ставиться з респектом. Топ.
— А як стався ваш перехід до «Хайдука»?
— Оскільки тренерський штаб «Сандерленда» на мене не розраховував, я ще з листопада почав спілкуватися зі своїм агентом Вадимом Шаблієм з приводу того, щоб або перейти кудись повноцінно, або в оренду. Хотів грати у футбол.
Варіант з «Хайдуком» з’явився в грудні, але усе якось затягнулося. Потім вже в січні в мене спитали: «Готовий перейти до Хайдука?» Відповів: «Так, я хочу піти».
— Чому зупинилися на цьому варіанті?
— Це велика команда в Хорватії. Я навіть не уявляв, наскільки. Як «Динамо» або «Шахтар» в Україні. Люди тут дуже люблять цей клуб. Команда бореться за чемпіонство. Ще й тренер — Гаттузо. Чому ні?
— З європейських клубів ще хтось вами цікавився?
— Спілкувався з «Абердіном».
— А наскільки ви були близьким до ЛНЗ, куди вас сватали тривалий час протягом зимового трансферного вікна?
— Я в дуже хороших відносинах з Романом Йосиповичем Григорчуком. Ми спілкувалися, але... Хотілося ще спробувати у Європі.
«Преміальні за третє місце із Зорею не були прописані в контракті. Хоча пацанам їх потім виплатили, а я не отримав нічого»
— Як відбувся ваш трансфер до «Сандерленда»?
— Від цього клубу був конкретний інтерес, і вони заплатили ті гроші, які хотів президент «Зорі» Євген Гєллєр. Я також бажав спробувати себе в Англії.
— Чи справді «Зоря» так і не виплатила вам премію за третє місце та останню зарплату?
— Так. Мій перехід до «Сандерленда» відбувся в останній день трансферного вікна. Все проходило у поспіху, і я підписав документи, що не маю ніяких фінансових претензій до «Зорі».
Преміальні за третє місце не були прописані в контракті. Хоча пацанам їх потім виплатили. Я не отримав нічого. Вважаю, що це питання солідності. Провів два хороших періоди у «Зорі» за Віктора Скрипника та ван Леувена, і клуб заробив на мені пристойні, як для себе, кошти. Могли б подякувати, виплативши мені гроші, які я заслужив. Ну, вже як є.
— Як вас прийняв у «Сандерленді» тодішній головний тренер Тоні Мовбрей?
— Коли я приїхав, то ми поговорили, й тренер сказав, що хотів мене та розраховує.
Він розумів, що я не пройшов збори та був вимушений знайомитися з командою вже по ходу чемпіонату. Ми домовилися поступово вводити мене у склад. Тренер мені пояснив: «Не переживай, я тобі дам три-чотири гри відчути, щоб ти не боявся зробити помилку». Так я спочатку зіграв 10 хвилин, потім 15, далі 20. В один момент він сказав, що я вийду зі старту.
— Очікування від вас у «Сандерленді» були значно більше, погодьтеся. Що завадило реалізувати себе краще?
— Не хочеться захищати себе та шукати виправдання. Вважаю, трохи завадило мені, що я приєднався до команди дуже пізно й, відповідно, не пройшов збори та не мав часу на адаптацію. Тобто одразу потрапив у заміс, коли довелося звикати до нових реалій вже по ходу чемпіонату.
Плюс останній місяць перед трансфером я не грав та навіть не тренувався у «Зорі» через проблему з пахами. Увесь цей час відновлювався.
— Ви ще й пропустили останні дев’ять турів минулого сезону через якусь травму. Що з вами сталося?
— У мене утворився тромб в ікрі. Я взагалі вперше у житті таке побачив. В мене раптом почав боліти м’яз, і з кожним днем усе сильніше. Зробили обстеження, і виявилося, що це тромб. Пив таблетки для розрідження крові. Довелося на два місяці забути про футбол.
— Ви поїхали до Англії без знання мови?
— Знання мови було взагалі нульове. Коли ти перебуваєш з командою 24/7 й не спілкуєшся англійською, то це дуже важко. Я розумію, що це моя проблема, а не команди чи тренерського штабу. Мені потрібно було знати мову. Їхав з думками, що вивчу по ходу. В будь-якому випадку, думаю, що отримав неоціненний досвід.
— Скільки часу знадобилося, аби призвичаїтися?
— Думаю, місяців сім-вісім. Після цього періоду стало краще в плані мови та комунікації.
«Бувало, на тренуваннях у Сандерленді я грав на правого захисника»
— Невже рівень Чемпіоншипу виявився настільки вищим за нинішню УПЛ?
— Вважаю, що Чемпіоншип — це топ-6 ліг. Люди думають, що це не надто високий рівень, але ви не можете уявити собі, яка там інтенсивність! Не скажу, що там усі команди класні, але в чемпіонаті 46 турів, ігри відбуваються кожен третій день. Рубка страшна.
— Можливо, ви просто той футболіст, якому необхідна 100% довіра від тренера?
— Кожен футболіст хоче піти до свого тренера, який йому довіряє, чиї вимоги він знає та з яким комфортно працювати. Вам це скажуть 11 з 10 гравців.
На своєму досвіді я вже переконався, що треба йти туди, де тебе хоче тренер, а не спортивний директор, агенти чи ще хтось.
Взагалі думаю, що я — специфічний футболіст. В мене специфічний характер. І так, ви праві, мені потрібно відчувати віру тренера.
— А наскільки вам взагалі підходить грати закордоном?
— Звичайно, краще грати вдома. Дім є дім.
— Зміна трьох тренерів за 1,5 року у «Сандерленді», як можна зрозуміти, також впевненості не додала?
— Звичайно, це важко, коли ти йдеш до одного тренера, а потім приходить інший. Однак у футболі треба вміти адаптовуватися під усе.
— Хто з тренерів довіряв найбільше?
— Ну, напевне, найкраще було за Майкла Біла на початку минулого року, коли мені вдалося за короткий проміжок часу забити два голи. Однак на цьому й все. Потім ще і його прибрали.
— Нинішній коуч «Сандерленда» Режис Ле Брі, здається, взагалі на вас не робив ставку.
— Я з ним жодного разу не розмовляв. Тренер ставився до мене, як до усіх, проте по ходу сезону він дав зрозуміти, що розраховує на інших футболістів. Команду поповнили нові нападники. І якщо у перші два місяці я ще виходив на заміни на 10−15 хвилин, то потім взагалі припинив з’являтися на полі. Бувало, що на тренуваннях я грав на позиції правого захисника. Так буває.
Міг образитися, але вирішив продовжити працювати на повну та тримати себе у формі, щоб взимку піти.
«Можливо, я повернуся в Україну»
— Як вирішилося, що ви покинете команду?
— Була моя зустріч зі спортивним директором та помічниками тренера. Вони сказали, що треба зі мною щось вирішувати. А що тут можна вирішувати? Зійшлися на тому, що мені необхідно грати в іншому місці.
— Ще можливий варіант з вашим поверненням до «Сандерленда»?
— Я пішов в оренду до «Хайдука» до літа. Однак, наскільки знаю, саме «Сандерленд» наполягав на включенні опції викупу в угоду. Така їхня позиція.
— А де ви самі себе бачите у новому сезоні?
— Подивимося, що буде влітку. Ти плануєш, а Бог руйнує. Важливо, щоб мене хотів тренер, і ще тепер важливо грати на позиції вінгера. Востаннє я виступав у цьому амплуа у Патріка в «Зорі», і з того часу пройшло вже майже два роки. Це трохи болюча тема.
— Ви можете повернутися додому?
— Можливо, я повернуся в Україну.
— Нещодавно у вас стався заочний конфлікт у ЗМІ з журналістом Ігорем Цигаником, після того, як він заявив, що ви могли не заграти у «Сандерленді» через політичні причини. Здається, насправді він хотів підтримати вас таким чином.
— Я розумію, що він хотів мене захистити. Однак... Ви самі розумієте, що я на контракті у Сандерленді. Та й можу лише повторити, що до мене не було поганого ставлення. Там навпаки усі підтримують Україну.
Вдячний Циганику. Ми знайомі вже пару років. Я також, можливо, трохи неправильно та різко висловився. Не спілкувалися після цього інциденту, але в нас з ним усе буде добре.
Дмитро Вєнков
