Спортивний юрист Ілля Скоропашкін пояснив, чи можливий бойкот Іраном ЧС-2026 року і які можливі наслідки для цієї країни з боку ФІФА.
— З огляду на нинішні вкрай напружені відносини між США та Іраном чи варто нам очікувати, що ФІФА буде якось навмисно розводити під час жеребкування збірні США та Ірану? Чи Ірану та Ізраїлю, якщо останні теж кваліфікуються на Мундіаль.
— На чемпіонаті світу-2026 наразі немає формальних правил, які б вимагали розводити певні збірні з політичних причин. Регламенти ФІФА чемпіонату світу 2026 не містить спеціальних положень, що перешкоджали б зустрічі, скажімо, США та Ірану чи Ірану та Ізраїлю. Отже, «автоматичного» розведення цих команд при жеребкуванні не передбачено. Офіційно підтверджених політичних обмежень для жеребкування ЧС-2026 також немає.
Втім, ФІФА має певний простір для маневру, оскільки завжди формує кошики та групи, враховуючи спортивні та географічні фактори.
— Деталізуйте.
— Наприклад, принцип, що в одній групі не може бути більше однієї команди з кожної конфедерації, крім Європи. Негласно до критеріїв додаються і політико-безпекові міркування, якщо ситуація того вимагає.
Оскільки турнір приймають одразу три країни, розклад матчів може мінімізувати потенційно проблемні ігри. Наприклад, якщо Іран потрапить до групи, що базується в Мексиці, то матчів на території США на груповому етапі не буде.
Не виключено, що ФІФА при жеребкуванні ЧС-2026 в грудні також уникатиме найбільш конфліктних пар, особливо якщо до фінальної частини потрапить Ізраїль. Остаточне рішення щодо процедури жеребкування ухвалює Рада ФІФА та оргкомітет турніру.
— І все ж. Чи можливо, що ФІФА візьме на озброєння принципи УЄФА? У Європі вже давно зумисно розводять при жеребкуванні клуби з Сербії та Косово чи України й росії, наприклад.
— Так, в УЄФА такі механізми діють давно. УЄФА відкрито прописує у своїх регламентах список пар команд, які не можуть бути зведені в одну групу або один раунд, якщо існують політичні чи безпекові ризики. На сьогодні до таких пар належать, зокрема, Сербія — Косово, Боснія — Косово, Іспанія — Гібралтар, Білорусь — Україна… Їх цілеспрямовано розводять при жеребкуваннях відбіркових груп.
Аналогічно, ще до повномасштабної війни на сході Європи діяло правило, за яким російські та українські клуби/збірні не зустрічалися одне з одним у Єврокубках чи лігах національних команд. Після анексії Криму у 2014 році УЄФА запровадив практику, що команди з росії та України розводяться при жеребкуваннях з міркувань безпеки. Така політика застосовувалась також на рівні юнацьких та національних збірних у турнірах під егідою УЄФА.
Іншими словами, європейські футбольні органи мають прецеденти, коли політичні конфлікти враховуються при спортивному розподілі команд — задля уникнення скандалів і ризиків безпеки. Ці прецеденти показують, що спортивне право допускає певні відступи від «сліпого» жеребкування в ім’я вищих інтересів.
Якщо напруга між США та Іраном (чи Іраном та Ізраїлем) залишатиметься високою, ФІФА теоретично може скористатися таким досвідом УЄФА, хоча формально у регламентах ЧС-2026 поки що немає окремих норм про це.
— Чи варто чекати на бойкот Ірану? І якщо так, то які це матиме для цієї країни, її федерації, наслідки: виключення з лав ФІФА?
— Бойкот турніру або окремого матчу з політичних мотивів загрожує серйозними санкціями згідно з футбольними правилами. Всі збірні, що кваліфікувались на ЧС, зобов’язані взяти участь і провести всі матчі за розкладом. Якщо Іран відмовиться їхати на турнір чи виходити на матч, це вважатиметься неприпустимим виходом з турніру. Відповідно до Регламенту ЧС-2026, за відмову від участі накладається штраф від 250 до 500 тисяч швейцарських франків.
Якщо ж команда відмовиться вже після старту турніру або не з’явиться на гру, дисциплінарні органи ФІФА можуть призначити додаткові покарання — аж до технічних поразок, виключення зі змагань і компенсації витрат організаторам.
Окрім штрафів та спортивних санкцій, можливі й наслідки на рівні членства у ФІФА, якщо бойкот продиктований державною політикою. Наприклад, Статут ФІФА суворо забороняє відмову грати проти іншої країни з політичних причин. Зокрема, стаття 4 Статуту проголошує, що дискримінація будь-якого роду (в тому числі за національним походженням чи політичними переконаннями) карається призупиненням членства або виключенням з ФІФА. Тобто якщо уряд або федерація Ірану офіційно оголосить бойкот, це може розцінюватися як недопустиме політичне втручання в спорт.
— Але ж політичні втручання у спорт загалом і футбол зокрема були й неодноразово.
— Відомий прецедент, коли у 1973 році збірна Радянського Союзу відмовилася грати стиковий матч відбору на ЧС-1974 проти Чилі з політичних мотивів. Радянська сторона в такий спосіб протестувала проти режиму Піночета. ФІФА негайно дискваліфікувала СРСР з турніру, присудивши їм поразку, і Чилі автоматично пройшла далі. Цей приклад чітко показує позицію ФІФА: команди повинні грати, незважаючи на політичні конфлікти, або ж стикаються з санкціями та виключенням з системи світового футболу.
Думаю, що ФІФА та всі зацікавлені сторони знайдуть правовий вихід. Наприклад, максимально розведуть маршрути команд по різних країнах-господарях чи групах, аби мінімізувати прямі двобої непримиренних суперників. Але якщо до матчу Іран — Ізраїль чи Іран — США все ж дійде, футбольні правила зобов’язують виходити на поле і грати.
Віктор Глухенький