Захисник Ігор Пердута прокоментував свій перехід з полтавської «Ворскли» до луганської «Зорі».
— Ігорю, ти перейшов у «Зорю». Чому саме луганська команда?
— Хоча б тому, що цей клуб завжди ставить перед собою високі цілі. Значить, у «Зорі» сильні футболісти і фінансова надійність. Я вже встиг побачити, що і колектив тут класний. Також мені добре знайомий головний тренер, під керівництвом якого я довгий час виступав у «Ворсклі».
— Тебе покликав Віктор Скрипник?
— Можна і так сказати. Ми спілкувалися з наставником, і він сказав, що не проти бачити мене у своїй команді. А потім уже все було на рівні керівників клубів. Усе вирішилося благополучно і ось я в «Зорі».
— Ти прийшов як вільний агент?
— Так?
— Хіба в тебе з «Ворсклою» закінчився контракт?
— Ми розірвали угоду за обопільною домовленістю.
— У «Зорі» ти знаєш деяких футболістів?
— Минулого сезону у «Ворсклі» ми виступали разом із Навіном Малишом, а раніше з Владиславом Вакулою. А інших хлопців знаю, оскільки не раз ми перетиналися на футбольному полі під час матчів чемпіонату.
— Чому поїхав із Полтави? Я чув розмови про те, щоб лідери залишилися і за один сезон повернули команду в УПЛ. Але пішов Євген Павлюк, Олександр Скляр і тепер Ігор Пердута.
— Ми з керівництвом клубу знайшли точки дотику. І якщо надійде пропозиція, то ніхто не буде ставити палиці в колеса.
— Важко було розлучатися з командою, якій віддав стільки років?
— Так, у Полтаві я провів 15 років свого життя. Були різні емоції. Це і бронза чемпіонату, два фінали Кубка України, виступ у єврокубках. Був, звісно, і відчай, як, наприклад, минулий сезон…
— «Ворскла» — на плаву?
— Безумовно. Тільки я вже не знаю, які перед командою будуть завдання. Хочеться вірити, що все буде добре.
— Є заборгованості із зарплати перед командою?
— Так.
— Скільки тобі залишилися винні за контрактом?
— Мені некоректно зараз про це говорити. Керівництво клубу прекрасно це знає.
— Зараз, коли минув певний час, уже можеш сказати, чому «Ворскла» вилетіла з вищого дивізіону, в якому провела майже 30 років?
— Неприємні відчуття. Але точно можу сказати, що фінансові питання — це не головна причина наших гнітючих результатів.
— Команда, часом, мала непоганий вигляд.
— Згоден, у багатьох матчах ми перегравали суперників, але результату не було. Усе було проти нас, немов злий рок. Часто м’яч не йшов у ворота і все. Голи нам давалися дуже складно, але пропускали ми прості м’ячі. Це вина всіх і нас із цим жити. Сезон — провалений.
— Щоб ти сказав полтавським уболівальникам?
— Природно, я хотів би вибачитися перед фанами. І все, що вони зараз пишуть, ми на це заслуговуємо, команда не виправдала надій. Тільки є й інший бік медалі. Прикро, що коли команда виграє, то всі разом, а коли все погано, то багато хто переходить на інший бік.
— Наостанок не можу тебе не запитати про вік. У 34 ти сповнений сил і бажання не зупинятися?
— Давайте подивимося на сезон. Мені теж цікаво, як я буду виглядати (усміхається). У мене очі горять, але робити якісь гучні заяви я не буду.
Сергій Дем’янчук