Никита Корзун: «Цели? Продолжать работать»

Здається, що команда у вчорашньому матчі грала у футбол, а не виконувала ТТД в сенсі перепасовувань в форматі ромбів і квадратів з ближніми партнерами та наступною віддачею м'яча Шовковському і вибиванням ним м'яча в поле - зазвичай, або в аут, або супернику. Були швидкі атаки, переведення з флангу на фланг, неординарні ходи, про які ми вже призабули у виконанні Динамо. Був спокій у центрі поля, де "не зіпсував каші" новобранець Корзун, граючи загалом надійно і без зайвої метушні - надіюся, він складе достойну конкуренцію Рибалці - а це лише підсилить гру Динамо в центрі. І флангові гравці - Мякушко та Яковенко, особливо у першому таймі, - зіграли і корисно, і ефективно. І якби всі моменти, які були створені за їх участі і трошки більш командна гра Теодорчика, коли він дуже хотів забивати якнайбільше, "перетягував ковдру на себе" і в кількох моментах не віддавав паси партнерам, не зважаючи на кращі позиції тих же Мякушка і Яковенка - рахунок міг би бути й непристойно великим. Можливо, це все на фоні сьогоднішнього Металіста, а можливо - задатки на майбутнє? У будь-якому випадку - враження від вчорашньої гри у мене набагато краще, ніж у більшості матчів "залізної основи" - і візуально, і в результаті. І тому виникає питання - а чи така вже вона "залізна", та "основа", як, очевидно, думають самі її члени? Спадає на пам'ять 1968 (якщо не помиляюся) рік, коли основні гравці ДК поїхали на ЧС, а грали в ЧУ їх дублери, та так грали, що "основні, які повернулися з ЧС, не змогли вже їх посунути. Я не кажу, що сьогодні така ж ситуація, але гравцям основи, здається, все-таки є потреба добре замислитися - вони не такі вже й незамінні, як здавалося.