Николай Несенюк: «Останется только гордиться тем, что мы жили в эпоху Шовковского»

Нам невідомо, як називатимуть колись час, у якому ми живемо. Можливо, нащадки заздритимуть тому, якими ми були щасливими, а можливо, чого б дуже хотілося, наступні покоління просто подякують нам за те, що ми вижили в нинішньому непростому світі. Не так буде у футбольній історії, яка складається часом усупереч тому, що відбувається довкіл. Великі футбольні перемоги далеко не завжди супроводжуються навколишнім процвітанням. Досить лише згадати «золотий» для нашого «Динамо» 1986 рік, коли команда здобувала перемоги на тлі Чорнобильської трагедії.

Що можна сказати про ті чверть століття, упродовж яких існує футбол незалежної України? З ким ототожнювати цю футбольну епоху? Із Ва-лерієм Лобановським? Але ж великий тренер належить не лише останньому поколінню українців. Його футбольна історія починалася майже шістдесят років тому й пов’язується з більш історично далекими подіями. Є лише один футболіст, який не просто відіграв на найвищому рівні майже 23 роки, тобто практично всю історію незалежної України, а був увесь цей час серед кращих, ставши легендою вже в середині своєї кар’єри.

Цей футболіст — Олександр Шовковський. Ще кілька місяців тому він допоміг «Динамо» здобути власний, останній за ліком трофей — Суперкубок України. Тоді, у липні 2016-го, здавалося, що великий воротар гратиме за свою єдину команду ще не один рік. Звісно, усі ми розуміли, що вічних футболістів не існує. Але Шовковський переконував нас у протилежному, виходячи на поле й показуючи свій клас! Складалося враження, що Олександр, ніби фантастичний кіногерой, не боїться часу. Навпаки — час робить його ще кращим!

Та футбол, на жаль, не казка й не фантастичний кінофільм. Великий воротар є живою людиною, могутній організм якої врешті дав команду «стоп». Не маю жодного сумніву в тому, що футбольний геній Шовковського переміг би ту прикру серію помилок, яка коштувала йому у вересні місця в стартовому складі, і він, як це було багато разів, ще раз довів би всім, що йому немає рівних. Але навіть футбольні генії не можуть грати вічно...

Багато хто незадоволений тим, що урочисті проводи Шовковського з великого футболу не відбулися вже цієї осені. Але не про це сьогодні хочеться думати — проводи із футболу можна влаштувати будь-коли і навіть не один раз, як це було свого часу зі ще одним легендарним дина-мівцем. Хочеться згадати про те, як юний Сашко здобув місце у складі команди, не давши жодних шансів своїм більш досвідченим колегам, що теж були чудовими воротарями. Були до того, як на поле вийшов Шовковський.

Феномен цього неповторного голкіпера полягає зовсім не у виняткових фізичних можливостях, якими природа щедро нагородила Олександра Шовковського. Воротарів із подібними чи навіть кращими антропометрією та реакцією було за ці роки не один десяток. Але ніхто з них навіть близько не наблизився до дина-мівського першого номера. Винятковість Шовковського полягала в його глибокому футбольному інтелекті, який дозволяв «читати» гру нападників наперед і завдяки цьому опинятися на шляху м’яча, зовні ніби порушуючи закони фізики. Найстрашнішим для тих, хто прагнув забити Шовковському, було те, що вони самі знали: воротар наперед розгадав їхні наміри. Саме звідси унікальна й неповторна здатність «гіпнотизувати» суперника перед пробиттям одинадцятиметрового. Усі бачили, хто головний у цьому двобої. І головним був не нападник, перед яким понад сім метрів ширини футбольних воріт, а воротар, який цю площу захищав.

Чи варто саме тепер рахувати кількість відбитих Шовковським пенальті, число його матчів без пропущених м’ячів, уточнюючи тисячі й тисячі зіграних ним «сухих» хвилин? Тим, хто не бачив гри Олександра «вживу», усі ці колонки цифр ніколи не допоможуть відчути магії гри великого голкіпера: не на відеоповторі, а в гарячі хвилини найпринциповіших матчів. У футбольних статистиків тепер є вдосталь часу, щоб підрахувати всі нагороди й досягнення Олександра Шовковського. Але ця статистика вже не поверне його у ворота «Динамо», не змусить сотні тисяч сердець завмерти в ту мить, коли Саша відбивав, здавалося, безнадійний м’яч у вирішальну мить найвідповідальнішого поєдинку.

Про Олександра Шовковського вже написані тисячі й тисячі сторінок, про нього писатимуть ще довго, можливо, завжди. Минуть роки, з відстані яких ми, а також ті, хто буде після нас, складатимуть нові й нові розповіді про неповторного воротаря й чудову людину, яким його всі знали, знають і знатимуть. Томи написаного про Шовковського займуть почесне місце на справжніх та віртуальних книжкових полицях, відеозаписи його гри стануть класикою й надихатимуть нові покоління воротарів.

А нам залишиться лише пишатися тим, що ми прожили майже чверть футбольного століття в епоху Олександра Шовковського. В епоху, у яку вмістилася історія десятків турнірів, драматизм сотень матчів і, головне, радість від перемог нашої команди!

Микола НЕСЕНЮК, официальный клубный журнал «Динамо»

Приобрести журнал можно в кассах стадиона «Динамо» имени Валерия Лобановского, киосках «Союзпечать», у частных распространителей, в Интернет-магазине ФК «Динамо», а также в электронном формате в библиотеке PressPoint.