Футбольный «профессионализм» в действии

Минулого тижня сумновідомий ­Сергій Стороженко, який є «головою зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Металіст 1925», вирішив трохи підігнати гравців команди вищезгаданого ТОВ. Він заявив, що коли команда не вийде із другої ліги до першої, «Металіст 1925» можуть ліквідувати.

Справді, чому ні? Захотіли «засновники» дати грошей на футбольну команду — є «професійний футбольний клуб», перехотіли — немає клубу. Мені невідомо, що насправді коїться в тому 1925-му «Металісті». Чи то гравцям не платять, чи то платять мало, й вони у відповідь не хочуть перемагати, чи то іще щось. Та це, власне, і неважливо. Вільні люди у вільній країні можуть робити все, що не суперечить закону.

Цікаво інше — висловлювання не завжди стриманого на язик Сергія Стороженка ще раз підтвердило весь «професіоналізм» українського футболу. Ще раз довело, що всі без винятку «професійні футбольні клуби» є насправді більш чи менш улюбленою іграшкою тієї чи іншої багатої людини. Механізмів вплинути на рішення цієї людини не існує — як захоче, то ліквідує «професійний клуб» за 3 хвилини. І це в нас відбувається щороку. Ліньки рахувати, скільки «футбольних клубів» зникло безслідно упродовж поточного сезону. На жаль, так було й так буде.

На сьогодні лише кілька власників наших «футбольних клубів» намагаються показати, що вони утримують команди не лише для себе, а й для вболівальників. Переважна більшість діє із неприхованим цинізмом всесильного «хазяїна» — як захочу, так і буде.

То чи можна за таких умов збирати на стадіони глядачів за гроші? Люди ж не дурні, все розуміють. Їм відомо, що футболісти насправді грають у футбол не для них. А для того, хто платить їм зарплатню та премії. Що можуть зробити харківські вболівальники, які почали було підтримувати новостворений «Металіст»? Нічого. Лише сподіватися, що багаті дяді не ліквідують футбольну команду, за яку вони вболівають. А як ліквідують, то так і буде. Отакий у нас футбольний «професіоналізм».

Микола НЕСЕНЮК