Роналду пошел по пути Шевченко

Дивно, що, обговорюючи перехід найкращого футболіста світу Криштіану Роналду з мадридського «Реала» до італійського «Ювентуса», ніхто не побачив очевидних паралелей цього трансферу із поверненням до київського «Динамо» Андрія Шевченка.

Андрієві тоді, 2009-го, так само було 33 роки. Не знаю, як футбольні агенти чи маркетологи, а будь-яка обізнана у фізіології людина знає, що саме в цьому віці в організмі людини відбуваються невідворотні зміни. Для спортсменів означає втрату швидкості бігу. А без цього футбольний нападник, як сказав би радянський телекоментатор Микола Озеров: «Втрачає ледь не половину своєї видовищної привабливості». Простіше — форварди, які «не біжать», залишилися в минулому столітті.

Шевченко без швидкості був вже навіть не половиною того Шевченка, що виблискував у складі «Мілана». Це швидко зрозуміли в лондонському «Челсі». І з радістю відпустили Андрія до Києва безплатно, щоб не платити даремно зарплатні. У Києві Шевченко зібрав лише один аншлаг на стадіоні «Динамо» — у першому матчі після повернення. Надалі українська публіка від Луганська до Львова не прагнула штурмувати трибуни, щоб подивитися на «живого Шевченка». Він тим часом вже явно плутався під ногами у молодших і швидкіших партнерів по команді. У підсумку «Динамо» з Шевченком за три сезони не виграло нічого — ані чемпіонату, ані Кубка України. Тож коли мегазірка із шаленою як для України зарплатнею завершила кар’єру, усі полегшено зітхнули. Як потім виявилося, ненадовго.

Те ж саме, як на мене, очікує в «Ювентусі» мегазіркового португальця. Так, клуб продасть певну кількість футболок із його прізвищем на спині. Але далі розпочнеться гра. Роналду, який на очах втрачає свою «реактивну» швидкість, так само плутатиметься під ногами в амбітних партнерів. Для них, на відміну від португальця, все ще попереду, а не навпаки. Щодо сподівань на те, що заради Роналду весь світ їздитиме по італійських провінціях на матчі з його участю, то такого не буде. Хіба що один раз. Футбол — не провінційний театр, куди йдуть, аби раз на рік побачити столичну «зірку». Та й самому «Ювентусу» за певний час слід буде визначатися — або прогресувати далі, або виконувати роль подіуму для згасаючої зірки кращого футболіста планети.

Звідки такий песимізм? Я не знаю футболіста, який би додав у грі після 33 років. І Роналду, за всієї його феноменальності — не виняток.

Микола НЕСЕНЮК