Спочатку трохи статистики — «Динамо» одинадцять разів грало матчі єврокубків в Англії і жодного разу не перемогло. У доробку лише три нічиї — сенсаційна з «Арсеналом» у Лізі чемпіонів 1998 року, коли Ребров зрівняв рахунок на останніх секундах, прикра із «Сток Сіті» у Лізі Європи 2011-го, та ніяка із «Манчестер Сіті» 2016-го, коли господарям вже нічого не було потрібно після перемоги у Києві. Плюс вісім поразок, яких зазнавала як команда Лобановського 1982 року, так і його ж команда 1997-го.
Це я до того, що Англія завжди давала точну оцінку нашій команді. Тож, як вже не раз зазначалося, за невдачу в Лондоні ніхто у нинішнє «Динамо» камінь не кине. Питання в іншому — чи буде це безнадійна поразка від команди з «іншої планети», чи киянам вдасться нав’язати супернику боротьбу і коли й програти, то із високо піднятою головою?
Насамперед, давайте не будемо називати нинішніх динамівців «молодими». Усі гравці основного складу перебувають саме у тому віці, коли слід виходити на найвищий рівень. Досить сказати, що «юний» Циганков зіграв за команду вже сотню матчів. Є у цієї команди і досвід протистояння із серйозним суперником. Не смійтеся, але цей суперник — «Шахтар», з яким команда Олександра Хацкевича цілком навчилася грати.
Нічого особливого — досить лише зв’язати суперника у центрі поля, змусивши його перейти на флангові подачі, а потім не помилятися біля власних воріт. А моменти біля чужих точно будуть.
Щодо травми Франа Соля, то, як на мене, у цьому випадку «не було би щастя, та нещастя помогло». У грі на контратаках користі від гравців такого плану небагато. Потрібний швидкий гравець, здатний «відірватися» від захисників. І саме такий нападник залишився тепер у «Динамо». Тепер все залежить від самого Назарія Русина. Так само не є критичною втрата Біньяміна Вербича, який подібно до Андрія Ярмоленка дворічної давнини, має властивість проводити невдало саме матчі проти сильних суперників.
Хотів сказати — нехай тепер тренер «Челсі» вгадає динамівську тактику. І не скажу — бо тренер «Челсі» навряд чи досконально вивчив гру «Динамо». Йому не до того — існує вірогідність, що на поле взагалі не вийдуть усі найсильніші.
Чи є це нашою перевагою? Навряд. З того часу, як перемога у Лізі Європи дає путівку до Ліги чемпіонів, англійські команди ставляться до цього турніру дуже серйозно. Тож коли навіть у Лондоні «Челсі» може недооцінити українську команду і не вирішити завдання вже у першій грі, то у другій вже точно кине всі сили на перемогу. Але до другої гри ще слід дожити. Тепер же варто спокійно і грамотно зіграти проти титулованого суперника. Щоб побачити, чого насправді варте нинішнє «Динамо».
Гадаю, що самих динамівців це питання цікавить не менше, ніж нас. І прагнуть вони того ж самого, що й ми — проходу у наступний раунд турніру. Статистика, яка ніби проти нас, підтверджує, що таке вже було — саме у Лізі Європи динамівці вперше у своїй історії залишили за бортом англійську команду.
Микола НЕСЕНЮК