Не за горами нас очікує призначення Френка Лемпарда на пост головного тренера «Челсі». Звичайно, що Френкі-футболіст залишив великий слід в історії лондонського клубу. Він став одним із фундаторів перемог «синіх», його обожнювали вболівальники, він отримував чимало пропозицій від інших топових клубів, однак завжди залишався вірним команді. Безумовно, що в ролі наставника «Челсі» Лемпі відкриває для себе нову сторінку в кар’єрі. Dynamo.kiev.ua представляє вам нову рубрику «Легендарний гравець — великий тренер». Першим нашим героєм буде ковбой із Аргентини Дієго Сімеоне, тактичні концепції якого є загадкою для суперників.
Дієго СімеонеДІЄГО СІМЕОНЕ («АТЛЕТІКО»)
Емоційний, експресивний, агресивний, нездоланний, завзятий: всі ці слова характеризують Сімеоне футболіста-тренера. Будучи футболістом, аргентинець завжди відрізнявся своїми лідерськими якостями, його поважали одноклубники і цінили тренери, ним захоплювались вболівальники і недолюблювали суперники, для нього завжди на першому місці була перемога та жага до підкорення вершин.
Футбольна кар’єра Сімеоне склалася досить неоднозначно. Він захищав кольори таких великих клубів, як «Севілья», «Атлетико», «Інтер» та «Лаціо». В якості гравця на клубній арені Дієго назбирав сім трофеїв, особливим для нього були чемпіонські титули в Іспанії та Італії і перемога в Кубку УЄФА. Сімеоне майже в усіх клубах був капітаном та мотиватором, однак йому так і не вдалося втілити свою мрію — перемогти у Лізі чемпіонів.
Під час своїх футбольних років Сімеоне неодноразово відзначав, що в майбутньому планує стати тренером, не дивно, що під час тренувань він розповідав про футбольні концепції своїх земляків Басіле та Білардо.
Повісивши бутси на цвях, Сімеоне відразу приступив до тренерської діяльності. Спочатку він практикувався на батьківщині, тренуючи у різні роки «Расинг» із Авельянди, «Естудіантес», «Рівер Плейт» та «Сан-Лоренсо», однак вершиною його кар’єри стало повернення до рідного «Атлетико». У Мадриді навіть не мріяли, що Ель Чоло зуміє аж так здивувати. По-перше, він був покликаний, як заміна звільненому Грегоріо Мансано. Підібравши команду посеред сезону, Сімеоне довів «матрасників» до фіналу Ліги Європи та відразу ж тріумфував у реформованому турнірі.
Перемога в Лізі Європи не була якимось умпішним результатом для скептиків, адже той самий Ді Маттео зумів довести «Челсі» до вікторії в Лізі чемпіонів, але згодом не зумів себе повністю реалізувати і втратився на просторах нижчих ліг Англії. Однак для Сімеоне той тріумф був лише початком нової ери. У клубі йому повністю довіряли і дали можливість проводити експерименти в тактичній побудові команди. У сезоні 2012/13 «Атлетико» зумів нав’язати боротьбу справжнім гегемонам «Барселоні» та «Реалу», але на дистанції «матрасники» втрачали непотрібні очки з середняками ла ліги і зайняли почесне третє місце. Для клубу це досягнення було неймовірним, адже мадридці довгий час не були в лідерах.
Через рік Сімеоне зробив клопітку роботу над помилками і зумів повернути «матрасникам» чемпіонство, якого чекали майже 20 років. Крім того, «Атлетико» дійшов до фіналу Ліги чемпіонів, де поступився своїм візаві із Мадриду. Той матч будуть пам’ятати ще довго, адже кульмінація поєдинку припала на додаткові хвилини другого тайму, коли Серхіо Рамос зумів зрівняти рахунок.
Після того сезону з «Атлетико» почали рахуватися інші топові клуб, «матрасники» вже не виглядали «солодким» суперником для своїх опонентів в Лізі чемпіонів. Через два роки після фатального фіналу з «Реалом» Сімеоне і банда знову зустрілися із «вершковими» у вирішальному матчі сезоні, і знову клуб очікувала поразка, але на цей раз в серії одинадцятиметрових. Після таких тяжких поєдинків лише одиниці змогли б залишитись на тренерському містку, і Сімеоне сміло можна віднести до цієї категорії.
Останнім трофеєм аргентинця у руля «Атлетико» стала перемога в фіналі Ліги Європи сезону 2017/18, його команда знову перемогла з рахунком 3:0 і здобула черговий європейський трофей.
Дієго Сімеоне подарував «Атлетико» досить розумний стиль футбола, який став не просто новим, а революційним, його підопічні досить уміло працюють в захисній ланці, і так же уміло виходять в атакувальну фазу. Для аргентинця завжди в пріоритеті був різноплановий нападник, який є не просто накінечником, а й дріблером та технарем.
Ель Чоло за фактом домігся успіху в команді, яка протягом десятка років була пересічною. Так, окремі генії на кшталт Агуеро і Форлана могли затягнути Лігу Європи (менш сильну, ніж зараз, в 2010-му в фіналі грав, наприклад, «Фулхем»), але на дистанцію їх не вистачало б — у дербі з «Реалом» клуб не перемагав 12 років. Сімеоне взяв тактикою і дисципліною. По суті, гаслом «Атлетіко» при Дієго був і залишається принцип: «Ми проти всіх».
За час своєї тренерської кар’єри Дієго змінив шість команд, три чемпіонати і завоював п’ять трофеїв. Сімеоне вважає, що потрібно завжди боротися і перемагати: «Мене не цікавлять слабаки ні в житті, ні в футболі». За цим лейтмотивом — цілеспрямованість і талант лідера, що допомагають Сімеоне прогресувати з його командою. «Я щасливий в „Атлетіко“, інакше не продовжив би контракт з клубом, — підкреслив Ель Чоло і додав, — Вірю, що в цьому клубі можна добитися великих успіхів. Бачу у команди бажання рости».
Ігор АДАМОВИЧ, Dynamo.kiev.ua
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
Читать все комментарии (3)