Киевское «Динамо» проиграло в Брюгге первый матч третьего квалификационного раунда Лиги чемпионов — 0:1.
Перед поєдинком із «Брюгге» у численних уболівальників «Динамо» були сподівання на те, що команда покаже нову якість гри, що й дозволить їй потрапити до Ліги чемпіонів. У футбол обидві команди грали лише перші чверть години — за цей час і гості, і господарі мали по дві нагоди забити. А потім із «динамівцями» щось сталося — повернулося усе те, що так дратувало у останньому невдалому для команди сезоні. І щастя, що суперник був досить середнього рівня. Інакше він би неодмінно покарав наших за численні невимушені помилки, забивши більше одного разу.
Все було так само, як і торік у першій грі проти празької «Славії». Різниця була лише в тому, що цього разу «Динамо» не пощастило забити. Саме не пощастило — ігрової переваги, яку слід було втілювати у забиті м’ячі, українська команда не мала.
Та коли торік були сподівання, що команда із часом додасть, то тепер ми побачили, що цього поки що не трапилося. Навпаки — «крила» атаки минулого сезону в особі Вербича та Циганкова виглядали блідою копією себе самих. А без флангів гра команди Олександра Хацкевича втрачає в атаці чи не всю гостроту. Очікувано не підсилили команду і новачки. Власне, ніхто на це особливо не сподівався.
Що далі? Дуже хочеться вірити, що у «Динамо» таки є атакувальна гра. Просто команда цю гру чомусь ніяк не може показати. Якщо цього не станеться, вже за тиждень можна буде записувати у пасив ще один сезон.
Перед грою я дізнався, що на матчі чемпіонату Бельгії «Клуб Брюгге» продав 24 тисячі абонементів, тобто 90 відсотків місць на стадіоні. Це означає, що команді завжди буде для кого грати, попри результат того чи іншого окремого матчу. Гра закінчилася пізно увечері, але у радіусі кілометра від стадіону ще дуже довго світилися вогні кафе та ресторанів, навколо кожного з яких кучкувалася сотня-друга уболівальників, які не поспішали розходитися по домівках і жваво обговорювали гру. І так у них буде тепер аж до травня.
Микола НЕСЕНЮК
Так не в самій невдачі проблема. Якби програли з достоїнством, у боротьбі, граючи у приємний оку футбол, пожурилися б і прийняли б як даність.
Третій рік одні і ті ж муки замість гри. Навіть у виграних трьох попередніх іграх. Примітивність у всьому, як у колгоспної команди. (Тут не про Колос із Ковалівки).
За три роки у тренера немає награного основного складу. На жодних зборах цей склад не награвався.
Абсолютно відсутнє відпрацювання тактичних схем і ситуацій.
В останньому матчі тричі! вибігали в швидку контратаку і жодного разу хоч приблизно розумний розіграш. Тобто в холосту.Весною було те ж саме!
Суцільні невдачі і відсутність хоч трохи розумної гри вже вбиває.
Нічого не поробиш!
Просто я пригадую подібні вльоти, коли після 0:1 в гостях в єврокубковому матчі далі не проходили...
учетная запись этого пользователя была удалена