Расизм по цвету шарфа: стюарды «Шахтера» не пустили на стадион людей с динамовской атрибутикой

Ось уже добу, з того моменту, як на харківському ОСК «Металіст» завершилося в рамках 14-го туру української Прем’єр-ліги Класичне дербі між донецьким «Шахтарем» і київським «Динамо» футбольна Україна обговорює не стільки перемогу «гірників» з рахунком 1:0, скільки інцидент, який трапився на 74-й хвилині матчу з капітаном «помаранчево-чорних» Тайсоном.

Нагадаємо, що бразилець після падіння у наслідок зіткнення з суперником почув на свою адресу з трибун вигуки, які видалися йому расистськими. На емоціях Тайсон показав у бік фанатів «Динамо» непристойний жест і отримав ідентичну відповідь, яка футболіста образила до сліз. Арбітр на якийсь час припинив гру, а після поновлення глядачі були суворо попереджені, що в разі повторення расистських випадів матч буде припинено.

Після матчу усі гілки клубу Ахметова, а надто ідеологічний відділ у вигляді працівників телеканалу «Футбол» кинулися трубити на весь світ про перші в історії українського футболу прояви расизму. Журналісти і експерти немов змагаються у креативності, проектуючи щораз жахливіші наслідки за підсумками інциденту. Екс-футболіст «Шахтаря» Сопко договорився аж до того, що згадав ультрас участь у вуличних протистояннях часів Революції Гідності. Правда, вчасно зупинився, не пояснивши — добре то чи погано. Зрештою, висновок цілком читався й між рядків.

Між тим, поки одні люди, які отримують від Ріната Ахметова зарплатню, бідкалися на дискримінацію мільйонерів-футболістів, які слізно сприйняли вигуки з трибун, інші підлеглі того ж пана не соромилися принижувати права власне громадян України.

Цікаву історію розповіла харків’янка Ірина Васюренко, яка є вболівальницею «Динамо» з 20-річним стажем. Підтримуючи київський клуб, жінка не пропускає його матчів у рідному місті. З ким би «біло-сині» не грали. Раніше «Динамо» здебільшого приїздило в гості до «Металіста», тепер — до «Шахтаря». За словами пані Ірини, жодних інцидентів у неї не було аж до минулого року. Хоча на стадіон вона приходила з незмінним біло-синім динамівським шарфом — іноді на доступні для всіх глядачів центральні сектори, а деколи й на виїзні фанатські. Усе залежало від компаній.

«Цього разу ми пішли на футбол разом з сином і невісткою, — каже вболівальниця. — Купили три квитки вартістю 250 гривень у другий ряд одного з центральних секторів, щоб бути поближче до тієї тренерської лави, де мав сидіти тренер нашої команди Олексій Михайличенко зі своїм штабом. Хотілося подивитися, як поводяться під час гри тренери. Також прийшли заздалегідь, щоб постежити за розминкою команди».

Але пройти на стадіон вільно харків’янам не вдалося. На вході їх зупинив кремезний стюард. Він вимагав здати в камеру схову той самий динамівський шарф, який традиційно вдягла Ірина. «Щоб уникнути провокацій». Жінка обурилася, мовляв, ходить на футбол 20 років і жодних неприємностей не мала, хоча дивилася матчі поруч із вболівальниками «Металіста» чи «Шахтаря». Проте стюард стояв на своєму.

«Щось схоже зі мною трапилося торік, — каже пані Ірина. — Тоді теж прийшла на матч «Шахтар» — «Динамо» і почула від охоронців схожу балачку про провокації. Але тоді ми домовилися, що ховаю шарф у сумку і йду на трибуни. Нинішні стюарди були впертіші. Вони категорично сказали: «Або віддаєте шарф у камеру схову, або на стадіон не потрапите». У цю мить, мушу визнати, трохи немудро вчинив мій син. Він вхопив шарф, прорвався крізь кордон і збирався побігти на стадіон. Та його, звісно, піймали, удвох скрутили і ще й розбили губу».

Постраждалі викликали поліцію, але приїжджати наряд не поспішав. Чергові поліцейські поруч зі стадіоном теж заяву приймати відмовлялися, сказавши, що це не їх компетенція. Врешті, вболівальники пішли у той бік стадіону «Металіст», де знаходиться сектор, виділений для виїзних фанатів. Пояснивши ситуацію, харків’яни потрапили на трибуни і якийсь час підтримували команду разом із динамівськими ультрас.

Однак коли пролунав дзвінок від поліцейських, які приїхали на виклик, довелося відлучатися. Заяву правоохоронці оформляли близько півгодини, потім розмовляли зі стюардами, які не пустили людей на трибуни. Врешті, за підсумками розмови поліцейські сказали, що шансів довести свою правоту у динамівських вболівальників мало. Максимум, що світить порушникам — факт адміністративного правопорушення і невеликий штраф. Але й це ще не факт.

Одним словом, пропустивши майже півматчу, харків’яни ще потрапили на трибуни і трохи «Динамо» попідтримували. Та враження від футболу було зіпсоване не лише негативним результатом, а й зухвалим ставленням стюардів донецького клубу.

Найсмішніше, що десять днів тому, коли «Шахтар» у рамках 1/8 фіналу Кубка України грав проти «Динамо» на НСК «Олімпійський» у Києві, в ту мить, як у компенсований арбітром час Тарас Степаненко зрівняв рахунок і перевів гру в екстра-тайм, з центральних секторів відчувалася гучна радість. Усе тому, що в столиці вболівальників за кольорами шарфів не ділив ніхто. На відміну від Харкова. Ахметівського Харкова, бо та ж Ірина Васюренко стверджує, що нічого схожого за всі ті роки, коли «Динамо» приїздило в гості до «Металіста», в столиці Слобожанщини теж не було.

Іван Вербицький