Утраченное «золотое поколение»: почему украинская «молодежка» терпит фиаско

Перед цим молоді українські футболісти розгромно поступилися на виїзді Румунії (0:3), а ще раніше вдома несподівано зазнали невдачі з Фінляндією (0:2). На цьому тлі розгром Мальти (4:0) аж ніяк не тішить. Адже турнірне становище свідчить, що ми майже безпросвітні аутсайдери групи.

Нинішнє покоління молодих українських футболістів називали (та й називають) чи не найталановитішим за останній період часу. І вони це підтвердили, феєрично перемігши на чемпіонаті світу U-20 у Польщі. Тоді команда, яку тренував Олександр Петраков, закономірно тріумфувала та вразила змістовною грою.

Після цього багато сподівань було на «молодіжку» (U-21), яку очолив у недавньому минулому сильний і розумний півзахисник Руслан Ротань. Деякі експерти навіть прогнозували нам лідерство у загалом непростій групі 8 кваліфікації Євро-2021. Але раптом — поразка за поразкою, і вже ті ж фахівці розпочали розповідати про «втрачене золоте покоління».

Рятувати ситуацію покликали «фартовий Львів». Зусиллями Федерації футболу Львівської області та за рахунок безкоштовного входу на стадіон «Арена Львів» належно підтримала «синьо-жовтих», проте навіть це не допомогло вирвати хоча би нічию.

На невтішну ситуацію з молодіжним українським футболом впливає декілька факторів.

«Мідні труби». Після тріумфу на молодіжному чемпіонаті світу українських збірників хвалили всі, кому не ліньки. Лідерів тієї команди закликали вже і негайно викликати до національної команди, їм пророкували чудове майбутнє і в чемпіонаті УПЛ. І, схоже, самі молоді гравці повірили, що вони вже майже сформовані футбольні зірки.

Але життя після польського тріумфу вийшло трохи інакшим. «Крим і Рим» у напружених матчах проти одноліток з різних країн світу вони свого часу пройшли, а «мідні труби» виявилися занадто складними. Ті ж Булеца та Супряга, які феєрили на польських стадіонах, зіграли 1-2 непогані матчі за «Дніпро-1» та сіли на лаву запасних. Ніяк не доведе своє місце у стартовому складі «динамівець» Цитаїшвілі. Навіть стрімкий фланговий латераль мало чим виокремлюється в «Десні»... І лише Попов у «Динамо» сяк-так підтверджує сподівання в основному складі.

Перехід з юнацько-молодіжного у дорослий футбол — традиційна проблема для пост-радянського футболу, перейшла вона і в український, і ніяк не вдається зарадити цьому. Дехто каже, що цим футболістам-зірочкам варто більше довіряти. Але ж практика показує, що вони наразі не виправдовують довіри, зазвичай не демонструючи зрілого футболу.

Тренер. Що стосується молодіжної збірної України U-21, то тут іще є важливий фактор тренера. Руслан Ротань до цього «самостійного плавання» у ролі наставника команди працював тільки помічником в «Олімпіку», та й то впродовж нетривалого періоду. Досвіду йому бракує, а деякі тренерські рішення викликають чималі запитання.

Так, зараз можна розповідати, що варто було залишити Олександра Петракова та його команду, просто перевівши її з U-20 до U-21 та здійснивши косметичні кадрові зміни. Але складно спрогнозувати, чи це змінило би нинішню ситуацію. Однак керівництво українського футболу вирішило по-іншому. Тож доводиться Ротаню набивати ґулі, і навряд чи його відставка поправить турнірне становище.

З іншого боку, не варто аж надто драматизувати. Можливо, молоді футболісти просто мусять пережити непростий період. Приклад уже згаданого захисника «Динамо» Попова підтверджує, що за великого бажання, наполегливої роботи на тренуваннях і певного збігу обставин можна вирватися на належний рівень...

Віталий Павлишин