Футбольная кукуруза

60 років тому Радянський Союз освоював цілину і сіяв кукурудзу. Бо так веліла партія в особі її керівника Микити Хрущова. Той вирішив, що таким чином можна буде збирати набагато більше зерна. Заперечити керівникові, сказавши, що в казахських степах пшениця не вродить, а кукурудза й поготів, не було кому — кар’єра секретарів райкомів і голів колгоспів залежала не від уміння виростити й зібрати врожай, а у здатності виконати команду начальства і відрапортувати, «домалювавши» потрібні показники.

Те ж саме відбувається нині в українському футболі, де останній тур 2019 року пройде 15 грудня. І що з того, що буде мороз і доведеться витрачатися на підігрів полів, а потім — на їх реставрацію? Що з того, що трибуни будуть порожні? Глядачів у нас і в нормальну погоду як кіт наплакав. Чому було не зіграти тур чемпіонату посеред тижня 3-4 грудня, щоб закінчити 8-го, а не 15-го? У всій Європі в ці дні гратимуть у футбол, а в нас — ні.

Чому так? Тому що добробут наших футбольних чиновників, подібно до голів колгоспів радянських часів, залежить не від кількості глядачів на стадіонах, а від здатності цих чиновників без зайвих запитань виконати найбезглуздішу команду керівників. Тих самих, які самі ніколи не грали у футбол і ніколи не керували футбольними клубами.

Але повернемось до кукурудзи. Ініціатора її повсюдного впровадження зняли з посади після того, як почалися труднощі з хлібом, чергу за яким слід було займати з вечора. Які труднощі мають статися в нашому футболі, щоб ним керували хоча б із дещицею здорового глузду? Із глядачами, мізерна кількість яких у протоколах безсоромно завищується в рази? Насправді, глядачів на переважній більшості наших футбольних матчів менше, ніж футболістів, тренерів та інших організаторів цього видовища. Але цей глядацький неврожай, як виглядає, нікого у нас по-справжньому не турбує. Усі зайняті — ­команди виконують!

Николай НЕСЕНЮК