Матч проти «Лугано» передбачався важким з огляду на необхідність перемоги «Динамо». Питання було лише в тому, чи буде «Лугано» здатне чинити опір. Виявилося, суперник не тільки витримав оборону, але й зміг зіграти внічию.
Формація та кадрові рішення
Дивно, але тренерський штаб «Динамо» вирішив обрати формацію 4-4-1-1 з двома різноплановими форвардами. По-перше, це не надто популярна формація у Олексія Михайличенка з огляду на інші матчі. По-друге, подібні тактичні зміни потребують певного розуміння від гравців. З іншого боку, була й певна логіка. «Лугано» виставив формацію 4-5-1. Тож, теоретично, це мало сенс. Але про тактичну битву згодом.
Дискваліфікації основних гравців змусили Михайличенка оновити склад. Миколенко, Кадар, Попов та Кенджера у захисті. Караваєв, Шепелєв, Буяльский, де Пена у півзахисті. Атакувальна ланка: під форвардом Циганков, на вістрі Бєсєдін.
Соль залишився в запасі, Родрігеc взагалі не потрапив до заявки. Також з лавки розпочинав матч Цитаїшвілі. Чи варто було додавати кадрових експериментів з початку гри, питання дуже складне. З огляду на результат матчу — так. А як би результат був інакшим? Напевне, ми б говорили про те, що спрацювали гравці, яким тренер довіряє.
Тож будь-які розмови на тему кадрів не мають сенсу. Михайличенко не вдавався до особливих кадрових експериментів з часу, як він змінив Хацкевича.
До того ж, мабуть, у Михайличенка був план.
Тактичний план
Розпочнемо із можливого плану тренерського штабу «Динамо». Як було зазначено вище, широка формація мала сенс, в теорії.
Крайні півзахисники грають у так званих напівзонах (просторах між фланговими зонами та середньою зоною). Крайні захисники грають від флангових зон, або підримують атаку розрізними пасами із зони, ближче до середньої. В будь-якому випадку, основне завдання розтягти гравців суперника, щоб отримати канали поміж ними для пасу на форвардів.
Бєсєдін мав починати на вістрі. Але, традиційно, відходив назад та чіплявся за м’ячі, робив скидки, давав паси, нав’язував силову боротьбу захисникам та відтягував їх на себе. Це мало б створювати більше простору для Циганкова та гравців півзахисту.
Циганков мав діяти із трохи нижчої позиції, наносити удари, рухатися із м’ячем і за рахунок дриблінгу створювати моменти.
Але не вийшло.
Тактичне протистояння
Було два ключових чинники з точки зору тактики.
Перший — гравці «Динамо» помітно відчували себе незручно у цій формації. Де Пена взагалі розчинився. Адже він більш залежний від вдалих командних дій, ніж Вербіч. Караваєв діяв епізодично, але звично завдавав невлучних ударів. Випали з гри навіть Миколенко та Кенджера. Але слід зазначити, що Віталій грав після ушкодження та без ігрової практики.
Гра Бєсєдіна з рухом нижче вже традиційно призводила до того, що форвард «Динамо» елементарно не встигав замикати нечасті точні подачі. «Динамо» звично перейшло до безцільних подач з флангу. За даними Whoscored, гравці «Динамо» накидали 48 подач з обох флангів. Звісно, суперник віддав ініціативу та відійшов до власних воріт. Але питання не у кількості, а у якості. Так, можна казати і про нефарт.
Скільки було подач, після яких була якісна скидка на партнера або смачний удар у ствір? З 30 ударів по воротах лише 1 гол, 3% реалізація. Не підсилили гру навіть підключення Шепєлєва та Буяльського. Хоча вони внесли свою частку до створених моментів. Але був другий тактичний фактор — суперники.
«Лугано» вдався до гри формацією 4-5-1. В другому таймі частіше перемикалися на 4-4-2, в тому числі, без м’яча. Це дозволяло посилити тиск на гравців «Динамо» під час розіграшу м’яча через лінію захисту. Проте питання не лише у формації.
Гравці «Лугано» частіше діяли на своїй третині поля.
До того ж гості обрали зональну оборону з маркуванням на людину. Що це означає?
Це поєднання чистої зональної оборони з персональною опікою. Кожен гравець опікується своєю зоною, але розташовується ближче до гравця суперника. Це дає змогу діяти компактно та добре контролювати гравців суперника. Як тільки м’яч потрапляв до «свого» гравця, футболіст «Лугано» мав змогу швидко атакувати його. Інші гравці «Лугано» зберігали свої позиції та компактність. Тож це суттєво ускладнювало просування гравців «Динамо» через пас.
Тут можна було б захоплюватися грою суперника (в УПЛ таке не побачиш), але були помилки. Періодично гравці «Лугано» втрачали зони, плуталися в тому, кому зустрічати суперника. Все це можна було використовувати. Але гравцям «Динамо» не вистачало швидкості.
Ситуацію міг би виправити Вербіч, який вміє брати гру на себе та завдавати удари у потрібний момент. Проте, він був дискваліфікований. Намагання Циганкова суперники зупиняли максимально жорстко.
Традиційні проблеми в обороні
Цікаво, що гравці «Лугано» дозволяли собі виходити в атаку через короткий пас. В одному з епізодів гості ледве не отримали гол, коли гравці «Динамо» перехопили невдалий пас під час розіграшу м’яча біля воріт. Але було лише одне таке перехоплення.
Хоча суперник намагався використовувати і довгі паси (65 довгих з 279 пасів всього), це не мало користі. Гравці «Лугано» явно не робили ставку на швидку атаку через довгий пас. Гольова атака теж була комбінаційною. Гравців «Динамо», вкотре, переграли на фланзі, далі подача і удар.
Але головна проблема, що в «Динамо» не має системи оборони. У суперника вона була. Майже весь час гравці «Динамо» опинялися на крок позаду опонента після втрати м’яча. Добре, що суперник свідомо відмовився від м’яча і провів лише кілька атак. Але й цього вистачило аби «Динамо» пропустило.
Психологічна проблема
Але головним чинником, фактично, поразки у єврокубках стала психологія або, точніше, ментальний фактор.
Це дуже складна, але цілком практична галузь, яка широко використовується в сучасному світовому спорті. Без цього важко здобувати результат. Далі — особиста думка автора.
«Динамо» мало вигравати цей матч суто з переваги у індивідуальній технічній майстерності, фізичних данних та, навіть у тактиці. Все це мало бути втілено ще в пеші 10 хвилин.
Але гравці «Динамо» не використали майстерність та швидкість. Ще й отримали гол.
Почнемо з швидкості. Не було швидкості як індивідуальної, так і у групових діях. Це можна списати на втому, якісь фізичні навантаження, але це ментальне. В обороні та атаці гравці «Динамо», часто, діяли кволо та невпевнено. З усіх ударів із-за меж карного майданчику запам’ятався лише удар Соля. Всі інші наче боялися вдарити.
Можна довго перераховувати всі ці моменти, але причина одна — тиск результату. Відчувалося, що гравці бояться помилитися, зробити щось не так. Ця невпевненість підсилювала тактичні проблеми. Не знайшлося гравця, який би міг збадьорити партнерів. Не вийшло цього і у тренерів під час перерви.
Це більш глибинна проблема. Питання не лише у статусі клуба. За будь яких обставин, «Динамо» це легендарний український клуб. Тут питання і менеджменту, і тренерів. Помітно, що не вистачає певного підходу саме у важливих матчах.
Проте, це вже здогадки. Є більш очевидні факти.
Висновки
Поразка це факт. Нікчемні заміни, які жодним чином не змінили малюнок гри, теж факт. За майже півгодини на полі Цитаїшвілі запам’ятався лише одним гострим пасом. Гармаш не підсилив гру. Соль вийшов надто пізно і знов, без змін у грі, його вихід мало що вирішував.
Фарт, схоже, вже в другому матчі поспіль залишає «Динамо». Але чи проблема в фарті? Так, м’яч підскочив і нога Бєсєдіна потрапила під м’яч та послала його вище воріт. В другому моменті форвард «Динамо» не встиг заштовхати м’яч в ворота. Караваєв не потрапляв у ворота. Циганков зміг реалізувати лише один свій момент. Але в цілому, чи була гра?
Так, суперник відмовився від м’яча, грав низьким блоком на своїй третині. Ми можемо згадати «Челсі» Ді Матео проти «Барси» в ЛЧ. Але чи варто порівнювати ситуації? На гравців «Лугано» не створювалось достатньо тиску. В діях «Динамо» не було швидкості, розуміння кому й куди треба бігти. І це з урахуванням помилок суперника в обороні.
В цьому матчі «Динамо» мало виграти лише за рахунок фарту. Але фарту не було. Тож закономірна і тому ще більш образлива нічия.
Алекс Грамм
Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости
Читать все комментарии (8)