Арендованные динамовцы. Итоги первой половины сезона

Підсумки виступів орендованих футболістів «Динамо» у першій половині сезону підбиває FC Dynamo Nation.

Александр Тымчик (фото: zarya-lugansk.com)

Сергій Булеца та Владислав Супряга (СК «Дніпро-1»)

Перед початком сезону 2019/20 СК «Дніпро-1» був чи не найбільш інтригуючим проектом УПЛ. Підопічні Дмитра Михайленка з легкістю виграли першу лігу, а футбольна громадськість всерйоз обговорювала, чи дозволять міжнародні регламентні норми зіграти дніпровському колективу у Лізі Європи. Особливого оптимізму додавав також приїзд до Дніпра на правах оренди двох динамівських «зірочок» Булеци та Супряги, які буквально щойно стали чемпіонами світу U-20.

Проте, на рівні УПЛ СК «Дніпро-1» поки що виглядає вкрай посередньою командою. Підопічні Дмитра Михайленка ще не втратили шансів зачепитися за верхню шістку, але навряд чи їхній рівень гри дозволив би претендувати там на щось серйозне. Втім, попереду ще багато турів, тож цікаво подивитись, чи зможе дніпровський колектив у щось перевтілитися на дистанції, а поки ж проаналізуємо виступи Сергія Булеци та Владислава Супряги.

Перші два матчі сезону викликали у вболівальників «Динамо» багато запитань стосовно доцільності свідомої відмови киянами від послуг двох талановитих гравців: в грі проти Олімпіка обидва гравці забили по голу, а Супряга додав до нього ще й гольову передачу на партнера, у другому турі Булеца також записав на свій рахунок асист в грі проти «Зорі». Також, окремо виділимо гру в рамках 8-го туру УПЛ проти «Карпат», яку СК «Дніпро-1» виграв з рахунком 2:0 завдяки дублю Супряги.

На жаль, після досить непоганого старту сезону, обидва динамівці заграли слабше. Їм не вистачало стабільності, достатньо лише того факту, що жоден з дуету не відзначався результативними діями у футболці СК «Дніпро-1» з кінця вересня, а команда за цей час вилетіла з Кубка України від «Інгульця» та набрала катастрофічно малу кількість очок рамках УПЛ.

Втім, навіть не дивлячись на нестабільну гру, Булеца є одним з «моторчиків» дніпровського колективу. Коли у Сергія йде гра, саме від нього йде чи не найбільша небезпека для будь-якого суперника. Серед показників Булеци особливо виділяються: кількість ударів по воротах в середньому за гру — 2.8 (щоправда, точність цих ударів залишає бажати кращого), порівняно висока точність передач (майже 80%) та середня кількість спроб обіграшу суперника за гру — 5.78 (проте, знову ж таки, лише трохи більше третини таких спроб закінчуються успішно). З компонентів, у яких Сергію точно необхідно додавати, в першу чергу його фізична витривалість. По ходу першої половини сезону Булеца грав повні поєдинки, а Дмитро Михайленко наголошував на тому, що Сергія не вистачає на усі 90 хвилин.

Владислав Супряга сумарно провів на полі на 18 хвилин більше за свого партнера по команді. Є одним з кращих бомбардирів команди у сезоні (3 голи), проте стабільності Владиславу також не вистачало. У чималій кількості матчів впродовж першої половини сезону юний форвард виглядав інертним, «розчиняючись» на полі. Цікаво, що за статистикою Супряга бив по воротах вдвічі рідше за Булецу. Окремо виділимо й той факт, що за статистикою Супряга вдвічі рідше за Булецу йшов в обіграш суперників, проте робив це значно ефективніше.

Євген Смирний («Колос»)

«Колос» Євгена Смирного у першій половині сезону був дещо «фестивальною» командою. Підопічні Руслана Костишина могли розгромно поступитися «Ворсклі» (0:3), пропустити сумарно десять сухих м’ячів у двох поєдинках проти «Динамо» та «Шахтаря», а потім досить впевнено обіграти претендента на медалі — «Десну». Звичайно ж, важко з настільки нестабільною грою розраховувати на боротьбу за високі місця, а тому Колос закінчив першу половину сезону у нижній шістці. Проте, не все так погано для підопічних Костишина: від «Маріуполя», який розташувався на шостій сходинці, ковалівців відділяють усього два пункти, але знову ж таки, на сьогоднішній день Колос не виглядає колективом, який здатен серйозно конкурувати з топ-5.

Євген Смирний став досить важливою фігурою у грі «Колоса». Найчастіше тренерський штаб «Колоса» використовував Євгена на позиціях центрального та лівого атакувального півзахисника, а також нападника. В активі у Євгена три забиті голи в УПЛ, з його сильних сторін можна виділити непоступливість у єдиноборствах. Статистика Смирного могла бути кращою, але наприкінці жовтня Євген зазнав травми у грі проти «Маріуполя», після чого не грав майже місяць. Повернувшись, Смирний встиг зіграти в кількох поєдинках та відзначився голом у ворота СК «Дніпро-1».

Олександр Тимчик, Богдан Лєднєв та Назарій Русин («Зоря»)

«Зоря» під керівництвом Віктора Скрипника стала цього сезону «ковтком свіжого повітря» для українського футболу. Молода луганська команда нав’язує серйозну боротьбу «Динамо» у турнірній таблиці, а на полі не поступається ні киянам, ні «Шахтарю». Великий вклад в успіхи «Зорі» вносить київське тріо Тимчик — Лєднєв — Русин. Одразу ж зазначимо, що в статистиці враховані виступи «Зорі» в УПЛ, Кубку України та кваліфікації Ліги Європи.

Олександр Тимчика про праву можна назвати одним з найбільш незамінних для «Зорі» гравців впродовж першої половини сезону. Правий бек луганської команди зарекомендував себе надійним елементом в оборонних порядках «Зорі». Серед статистичних показників Олександра, хотілося б виділити досить високий загальний відсоток успішності ТТД та малу кількість фолів при достатньо великій кількості перехоплень в середньому за гру. Тимчик виграє більше половини єдиноборств в захисті, але й про підключення до атак своєї команди не забуває. І хоча на рахунку Олександра поки усього лише один асист (до речі, стільки ж у Томаша Кендзери), але Тимчик здатен якісно підтримувати атаки «Зорі» на фланзі: візуально він виглядає більш технічним та швидшим за Томаша Кендзеру. Звідси й з’являються чутки про те, що «Динамо» всерйоз зацікавлене повернути Олександра по закінченні сезону.

Богдана Лєднєва вже точно можна вважати відкриттям сезону. Гра 21-річного атакувального хава під керівництвом Віктора Скрипника заграла новими яскравими фарбами. «Зоря» без Лєднєва та з Лєднєвим на полі — це дві різні команди, хоча й без Богдана луганський клуб здатен досягати результату, як це було в нещодавній гостьовій грі проти «Динамо».

На рахунку Лєднєва одинадцять результативних ударів та два асисти у першій половині сезону. За більшістю статистичних показників Лєднєв вже сьогодні готовий конкурувати з будь-яким атакувальним півзахисником, які є в обіймі київського «Динамо». Серед найсильніших якостей Богдана виділимо дуже класний удар (яким він, до речі, користується за першої ж нагоди), майже феноменальний (а особливо, як для його віку) відсоток точності передач, так доволі високу кількість спроб обіграшу суперників.

Назарій Русин сумарно зіграв менше за своїх партнерів по команді, проте встиг відзначитися сімома голами та одним асистом у футболці «Зорі». Не можна назвати виступи Русина надто стабільними, проте свій вклад в успіхи луганців Назарій вніс. Не дарма в останні дні з’явилися чутки про те, що «Динамо» скористується опцією, прописаною в орендній угоді, та поверне Русина вже взимку.

Владислав Дубінчак («Карпати»)

Владислав Дубінчак у першій половині сезону 2019/20 був основним лівим оборонцем «Карпат», які, нажаль для львівських вболівальників, поки що знаходяться на дні турнірної таблиці УПЛ. Дубінчак вже точно не є найгіршим гравцем у складі «левів», а навпаки — демонструє доволі непоганий рівень гри. Владислав виграє більше половини єдиноборств в захисті, при чому не дивлячись на свій невисокий зріст (173 см), доволі впевнено почуває себе і у грі на другому поверсі. Порівнюючи статистичні показники Дубінчака з Миколенко, ми побачили, що майже за усіма ними Віталій трохи попереду за свого потенційного конкурента по позиції, окрім цього Миколенко ще й прекрасно підключається до атак «Динамо» (на його рахунку один гол та чотири асисти тільки лише в рамках УПЛ та Кубка України).

Роман Вантух («Олімпік»)

«Олімпік» у серпні — вересні виглядав чи не найбільшим аутсайдером УПЛ, проте екс-тренеру київського «Динамо» Вісенте Гомесу вдалося реанімувати команду, і зараз для характеристики «Олімпіка» підійде словосполучення «міцний середняк». Гра донецької команди зазнала суттєвих змін, «олімпійці» грають у більш цікавий та атакувальний футбол, а у грі команди з’явилася певна структура, якої не було раніше, що й дозволяє «Олімпіку» досягати результатів. Одним з гравців, на якого всерйоз розраховує тренерський штаб, є орендований у «Динамо» Роман Вантух.

Якби не травми, Вантух міг би зіграти значно більше, проте його все одно можна сміливо називати основним лівим оборонцем Олімпіка у першій половині сезону. А зараз настав час цікавих статистичних фактів: Вантух випереджає і Дубінчака, і Миколенка за точністю передач, менше фолить та виграє значно більше єдиноборств у захисті (72.% проти 51% з лишком у Миколенка та Дубінчака). При цьому також слід зазначити і той факт, що Вантух значно слабше за своїх конкурентів по позиції грає у повітрі та поступається результативністю гри в атаці Миколенку, проте переважає Дубінчака. Сподіваємося, що Роман Вантух вже дуже скоро остаточно залікує свою травму та повернеться до гри у другій половині сезону. Якщо крайній оборонець Олімпіка продовжуватиме в тому ж дусі, у нього можуть бути усі шанси на повернення в Динамо вже у наближчій перспективі.

Ахмед Алібеков («Слован» Ліберець, Чехія)

На жаль, Ахмед Алібеков влітку зробив неправильний вибір. Замість боротьби за медалі УПЛ та гри у Лізі Європи в складі «Олександрії», український хавбек ліберецького «Слована» провів на полі жалюгідні 198 хвилин, 187 з яких були ще в серпні місяці. Влітку Алібеков вже був в розташуванні команди Володимира Шарана, проте раптово перебрався до Чехії, де йому та його агентам запропонували кращі умови. З огляду на те, що за останні майже чотири місяці, Алібеков провів на полі у складі «Слована» лише 11 хвилин, немає особливого сенсу зупинятися на статистичних показниках його гри. Залишається лише сподіватися на те, що у новому році кар’єрні перспективи Ахмеда стануть більш привабливими.

Подписывайтесь на Dynamo.kiev.ua в Telegram: @dynamo_kiev_ua! Только самые горячие новости